правонаступник наукового збірника "Вісник Академії митної служби України. Серія: "Державне управління http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4184 2026-04-02T08:47:20Z 2026-04-02T08:47:20Z Тихоненко, О. О. Tykhonenko, O. O. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4207 2021-01-12T12:52:45Z 2021-01-12T00:00:00Z

Название: Моделювання забезпечення державної безпеки з використанням профайлінгу порушника Авторы: Тихоненко, О. О.; Tykhonenko, O. O. Аннотация: У статті розглянуто створення моделі державного управління у сфері гарантування державної безпеки з використанням специфічної технології, яка за допомогою комплексу методів окремих самостійних наук вивчає людину на предмет її безпеки чи загрози, дозволяє ідентифікувати потенційно небезпечних осіб, спрогнозувати їхню деструктивну поведінку. Визначено сутність гарантування державної безпеки, відповідно до чинного законодавства. Здійснено порівняльний аналіз визначення сутності та відмінності таких понять, як «загроза», «виклик» та «ризик» у контексті державного управління безпеки держави. Зокрема, особлива увага приділяється внутрішнім і зовнішнім потенційним та реальним загрозам і ризикам, що містять за джерелом свого виникнення та реалізації антропогенну складову частину – порушника. У даному контексті порушник розглядається з позиції моделювання його профілю, що містить сукупність кількісних, психологічних, якісних та інших характеристик, що будуть мати виражені специфічні ознаки-ідентифікатори. Такі ознаки-ідентифікатори дозволять виділити порушника серед інших суб’єктів об’єкта гарантування безпеки – держави, до створення ним певних несприятливих умов, явищ, чинників, відповідно відреагувати, нейтралізувати реалізацію загрози державній безпеці та/або мінімізувати можливі втрати, збиток. З позиції державного управління розглянуто та визначено можливість удосконалення механізму гарантування державної безпеки шляхом створення універсальної моделі державного управління у сфері гарантування державної безпеки з використанням моделі та профілю реального і потенційного, внутрішнього та зовнішнього порушника, з відповідними заходами реагування щодо їх виявлення та запобігання реалізації деструктивних дій щодо об’єкта гарантування безпеки.

2021-01-12T00:00:00Z Рудий, С. А. Rudyi, S. A. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4206 2021-01-12T12:38:51Z 2021-01-12T00:00:00Z

Название: Урахування завдань Цілі сталого розвитку 3 у стратегічних документах України щодо охорони здоров’я Авторы: Рудий, С. А.; Rudyi, S. A. Аннотация: Різниця в розумінні термінів та національні особливості врахування й адаптації міжнародної редакції Цілей сталого розвитку можуть призвести до викривлення фінальної цілі та дисбалансу розвитку. На прикладі Цілі сталого розвитку 3 у статті показано вплив коректного розуміння філософії та завдань Цілей сталого розвитку і, як наслідок, логічну структуру керівних документів для досягнення завдань та індикаторів Цілей сталого розвитку, яка могла бути застосована. Резолюція про затвердження Цілей сталого розвитку на період до 2030 року ухвалена Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй на 70-й сесії. Для досягнення Цілей сталого розвитку Україна здійснюватиме нові програми і проєкти, які на практиці забезпечать макроекономічну стабільність, екологічний баланс та соціальну згуртованість. Цілі сталого розвитку слугуватимуть загальною основою для подальших перетворень в Україні. Міжнародний підхід до проєктування та складу Цілей сталого розвитку (ЦСР) схожий на компас для глобального співтовариства країн. Упровадження Цілей сталого розвитку значить, що країни будуть розробляти національні стратегії та програми розвитку відповідно до запропонованої структури Цілей сталого розвитку. Національне та міжнародне законодавство, системи впровадження були порівняні та проаналізовані, щоби побачити, чи є різниця між міжнародним і українським національним тлумаченням, що може призвести до неправильного сприйняття під час розроблення та впровадження національних програм. У національній редакції Проєкт національної стратегії сталого розвитку України до 2030 року містить іншу систему цілей. Ціль 3 має назву «Стратегічна ціль – подолання бідності та скорочення нерівності, зокрема ґендерної», підзавдання, які називаються «операційна ціль», а в міжнародній редакції назва – «Забезпечити здоровий спосіб життя та сприяти добробуту для всіх у будь-якому віці». Така термінологічна відмінність не має особливого значення, проте зовсім різні завдання, які є під цим номером, та геть інша композиція «завдань» та «індикаторів» створюють чималі труднощі щодо зіставлення національних і міжнародних цілей. Національна система потребує вдосконалення, усі законопроєкти повинні бути перевірені на відповідність Цілям сталого розвитку, дотримання принципів і виконання завдань.

2021-01-12T00:00:00Z Фердман, Г. П. Ferdman, G. P. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4205 2021-01-12T12:29:09Z 2021-01-12T00:00:00Z

Название: Забезпечення безпеки на автомобільному транспорті: державно-управлінський аспект Авторы: Фердман, Г. П.; Ferdman, G. P. Аннотация: Визначено, що автомобільний транспорт – це галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва в перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами. Забезпечення належного рівня управління безпекою автомобільного транспорту – одне з основних завдань сучасної держави. За усвідомлення його значення для України необхідно приділяти більш значну увагу безпеці автомобільного транспорту, яка натепер перебуває на недостатньому рівні. Головним суб’єктом гарантування транспортної безпеки на автомобільному транспорті є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 12 листопада 2003 року № 877 було затверджено «Типове положення про Систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті (на всіх рівнях міністерство – підприємство)», яке визначає порядок організації робіт із профілактичної діяльності щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, основні завдання та функції управління, органи, об’єкти та суб’єкти управління, встановлює контроль за виконанням робіт. Державна система управління безпекою руху на автомобільному транспорті охоплює центральні органи виконавчої влади, урядові та територіальні органи державного управління, а також установи, організації, об’єднання, підприємства всіх форм власності, які мають автомобільні транспортні засоби. Управління безпекою руху на автомобільному транспорті здійснюється шляхом цілеспрямованого регулювання організаційних, технічних, психофізіологічних чинників, що впливають на безпеку руху автомобільного транспорту. Органами управління є Міністерство інфраструктури України, Державний департамент автомобільного транспорту, автотранспортні управління, підприємства, що мають право ухвалювати управлінські рішення в межах своєї компетенції та стежити за виконанням ухвалених рішень.

2021-01-12T00:00:00Z Загурська-Антонюк, В. Ф. Грицишен, Д. О. Zagurska-Antoniuk, V. F. Gritsichen, D. O. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4204 2021-01-12T12:16:58Z 2021-01-12T00:00:00Z

Название: Управління національною енергетичною безпекою в умовах глобалізації сучасного світу Авторы: Загурська-Антонюк, В. Ф.; Грицишен, Д. О.; Zagurska-Antoniuk, V. F.; Gritsichen, D. O. Аннотация: У сучасному глобалізованому світі немає загальновизнаного розуміння поняття енергетичної безпеки. У глобальному контексті енергетична безпека означає не тільки запобігання конфліктів у боротьбі за енергетичні ресурси між постачальниками й споживачами, усередині групи країн-постачальників і усередині групи країн споживачів, але й розширення доступу до енергетичних ресурсів. Глобалізація енергетичних проблем і системи енергетичної безпеки, націленої на їхнє рішення, потребує міжнародного механізму, який би враховував саме глобальний аспект енергетичного виміру. Глобальний аспект стосується підходу до енергетичних ресурсів не тільки як до товару, але й як до однієї з основ економічного та гуманітарного розвитку світової спільноти. Енергетика як, приміром, й екологія, – це сфера, проблеми й завдання якої стосуються умов життя людини в кожній країні. Міжнародний механізм глобальної енергетичної безпеки міг би забезпечити легітимний і авторитетний арбітраж як різних підходів до енергетичних проблем, так і спірних випадків в енергетичній сфері. Наявність вільних, конкурентних і відкритих ринків має життєво важливе значення для ефективного функціонування глобальної енергетичної системи. Зусилля по підвищенню прозорості, посиленню й розширенню верховенства права, створенню й зміцненню передбачуваних, ефективних режимів оподатковування й регулювання, – все це відіграє істотну роль у забезпеченні глобальної енергетичної безпеки. Знижуючи рівень невизначеності, ці зусилля сприяють кращому розумінню енергетичного ринку, а значить – прийняттю більше зважених інвестиційних рішень і підвищенню конкурентоспроможності. Для безперебійного функціонування світових енергетичних ринків необхідний також регулярний і своєчасний обмін інформацією між всіма ринковими гравцями. Формуванню ефективних енергетичних ринків сприяє прозорість і передбачуваність енергетичної політики й режимів регулювання на рівні окремих держав. Істотний внесок у глобальну енергетичну безпеку вносить прозорість, стабільність і передбачуваність національних систем регулювання. Проблема глобальної енергетичної безпеки виникла нині як нагальна необхідність надійного забезпечення світової економіки всіма видами енергії без надмірної шкоди довкіллю і за цінами, що відображають основні економічні принципи.

2021-01-12T00:00:00Z