правонаступник наукового збірника "Вісник Академії митної служби України. Серія: "Державне управління http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4229 2026-04-05T20:18:07Z 2026-04-05T20:18:07Z Ткачук, Д. Г. Tkachuk, D. H. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4252 2021-02-02T11:42:51Z 2021-02-02T00:00:00Z

Название: Залучення етнічних спільнот до формування й реалізації державної етнополітики в Республіці Польща та можливості застосування такого досвіду на практиці в Україні Авторы: Ткачук, Д. Г.; Tkachuk, D. H. Аннотация: Польща – чи не єдина країна в Східній Європі, чия культурна політика щодо національних та етнічних меншин, що становлять її населення, за останнє століття пройшла такий дивовижний, складний шлях різких коливань між крайнощами вибору моделі соціальної системи: від багатонаціональної моделі (у широкому діапазоні мовної, релігійної, регіональної та місцевої диференціації) до моделі однонаціонального типу (відповідно до суворої максими, проголошеної ідеологами сусідньої країни із заходу з категоричною формулою «Ein Land – ein Volk (Одна країна – одна нація, одна національність)». Польський досвід заслуговує на ретельний аналіз як для того, щоб не повторювати трагічні помилки, так і для того, щоб озброїтися стандартами гуманізму та інструментами досягнення громадянської згоди й етнокультурної поліфонії, розро- бленими польською практикою та правовою системою. Система державних гарантій свободи поглядів і соціальних привілеїв поширювалася на представників численних етнічних груп. Різні привілеї – від елементарних (нижчі ціни на землю та будівельні матеріали) до найвищих, такі як надання дворянського титулу, користувалися найманцями військової служби (переважно татарами, створюючи в польській армії сильні кавалерійські загони, а згодом систематично доповнюючи своїх офіцерів своїми представниками); поселення досвідчених фермерів і колоністів у безлюдні землі (наприклад, чехи, німці в багатьох регіонах Польщі); фахівці, необхідні для розвитку деяких ремесел, торгівлі, більш важливих напрямів східної дипломатії, фінансового бізнесу (вірмени, євреї) та інших меншин, які тривалий час формували привілейовані групи буржуазії в польському суспільстві. Звичайно, у цій довгій історії були й інші темні сторони та драматичні моменти: конфлікти, конкуренція, порушення прав малих національностей, погроми, інтенсивна асиміляція (полонізація) меншин (зокрема литовців, українців і білорусів, що особливо яскраво виявилося серед освіченої шляхетської еліти), експансія на чужі землі. Однак ці явища мали місце в усій середньовічній і капіталістичній епохах Європи, Польща не була винятком у цьому стосунку. Що стосується позитивної дискримінації, пропонування меншинам більших прав і можливостей для їхнього культурного та соціального розвитку, ніж ті, що вони мали на батьківщині та в Польщі, у певних верствах – самих поляків, було винятковим явищем, яке відрізняло Польщу в європейському контексті

2021-02-02T00:00:00Z Мельник, Я. В. Melnyk, Ya. V. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4251 2021-02-02T11:17:34Z 2021-02-02T00:00:00Z

Название: Особливості взаємодії органів виконавчої влади у сфері правопорядку на регіональному та місцевому рівнях Авторы: Мельник, Я. В.; Melnyk, Ya. V. Аннотация: У статті розглянуто напрями, організаційні методи, форми і способи взаємодії органів виконавчої влади у сфері правопорядку на регіональному та місцевому рівнях, які визначають особливість заходів щодо її реалізації. Особлива увага приділена таким формам взаємодії, як узгодження спільних дій, укладання адміністративних договорів, спільна нормотворча діяльність. Результати дослідження отримані шляхом використання таких методів: аналізу й синтезу під час дослідження питання здійснення нормотворчості й процесу взаємодії між правоохоронними органами на місцевому та регіональному рівні разом з органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування; методи систематизації та формалізації використані під час дослідження видів адміністративних договорів між правоохоронними органами й органами місцевого самоврядування й органами виконавчої влади. У результаті дослідження автор дійшов таких висновків. Взаємодія відбувається на рівні нормотворчої діяльності, яка не унормована чинним законодавством, зокрема організаційний його складник. Правоохоронні органи ініціюють взаємодію в питаннях підготовки нормативних актів профілактичної спрямованості, а місцеві ради й органи виконавчої влади є ініціаторами на етапі їх узгодження та експертизи. Існування координаційних структур такої взаємодії й розгалуженої низки координаційно-організаційних заходів є запорукою їх ефективності. Взаємодія породжує адміністративно-процесуальні відносини, які належать до управлінських правовідносин. Адміністративні комісії місцевих виконавчих органів висту- пають як суб’єкти профілактики адміністративних правопорушень. Специфіка взаємодії ґрунтується на адміністративних договорах, пов’язаних саме зі спільною реалізацією владних повноважень, координацією зусиль для досягнення будь-яких інтегрованих результатів управлінської діяльності. Договори мають цивільно-правову природу, а під час реалізації владних повноважень – ні. Вони стають надзвичайно актуальними в аспекті поглиблення процесу децентралізації в Україні. Правоохоронні органи й органи місцевого самоврядування виступають як рівноправні, організаційно не підпорядковані суб’єкти профілактичної діяльності на місцевому та регіональному рівнях.

2021-02-02T00:00:00Z Кукін, І. В. Kukin, I. V. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4250 2021-02-02T11:04:25Z 2021-02-02T00:00:00Z

Название: Комплексний механізм публічного управління інформаційною безпекою особистості у сфері національної безпеки та її прикордонному секторі Авторы: Кукін, І. В.; Kukin, I. V. Аннотация: У статті розглянуто нагальні питання протидії інформаційним загрозам у сфері національної безпеки та її прикордонному секторі. Основними елементами механізму публічного управління визначено інституції публічного управління, притаманні їм та нормативно визначені методи й інструменти впливу на об’єкти управління. Також зазначені допоміжнелементи, що забезпечують процеси постійного вдосконалення якості діяльності, соціальної відповідальності державних та інших організацій і підтримання взаємодії з міжнародними партнерами. Акцентовано увагу, що мінімізація ризиків інформаційної вразливості особистості потребує розширення її уявлень про: концептуальні засади та необхідність конституційного поділу державної влади, запровадження механізмів стримувань та противаг з метою недопущення узурпації влади; зміст механізмів публічного управління в демократичному правовому громадському суспільстві; базові підходи щодо неупередженої оцінки результатів діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, ролі громадських інституцій та окремих громадян щодо зміцнення національної і прикордонної безпеки; основні національні та міжнародні норми права; основні права громадянина та людини; відмінності правової поведінки особистості в суспільстві; незворотність відповідальності за протиправну діяльність; основні підходи щодо оцінки джерел повідомлень та інформації; політичну культуру; причини, негативні наслідки, способи подолання шкідливих для здоров’я особистості звичок. Зазначено, що відмінність механізмів публічного управління від механізмів державного управління полягає в залученні для виконання функцій держави як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, громадських організацій та окремих громадян. Визначено, що основу комплексного механізму публічного управління інформаційною безпекою особистості у сфері національної безпеки та її прикордонному секторі становлять національні механізми публічного управління. Вони мають бути гармонізовані з міжнародними механізмами взаємодії та співпраці, механізмами поширення кращих практик публічного управління. Наведено авторське визначення механізму публічного управління інформаційною безпекою особистості у сфері національної безпеки та її прикордонному секторі. Зазначено, що він являє собою спільну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, які із залученням та сприянням громадських організацій, окремих осіб, притаманними їм нормативно визначеними методами та інструментами забезпечують адекватне реальності сприйняття в суспільстві соціально значимої інформації з метою захисту конституційного ладу (включаючи механізми стримувань і противаг), суверенітету, територіальної цілісності держави, національних цінностей, дотримання законності, правопорядку, створення умов для всебічного і гармонійного розвитку людини. Його відмінність полягає у спрямуванні зусиль держави щодо створення для кожної особистості реальної можливості самостійно та адекватно орієнтуватися в інформаційних потоках від різних за ступенем достовірності джерел.

2021-02-02T00:00:00Z Ковальов, В. Г. Гармаш, Є. В. Kovalev, V. H. Garmash, Ye. V. http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4249 2021-02-02T10:03:42Z 2021-02-02T00:00:00Z

Название: Митні формальності, митні процедури Авторы: Ковальов, В. Г.; Гармаш, Є. В.; Kovalev, V. H.; Garmash, Ye. V. Аннотация: У статті наведено спробу комплексного дослідження з метою подальшої регламентації та вдосконалення механізмів державного регулювання митною справою. Митна політика визначає механізми захисту національних інтересів України, забезпечення прав і свобод громадян, формування іміджу України у світі. Розглянуто різні аспекти формування механізмів державного управління митною справою та встановлено спроби компенсувати недоліки правового регулювання на рівні кодифікованого акту шляхом уточнення та розробки відповідних технологічних схем, інструкцій із взаємодії, порядків проведення митного контролю й оформлення. Проте глибокого комплексного наукового аналізу митних формальностей на всіх видах транспорту як самостійного управлінського явища нині не існує, не встановлено їхній вплив на механізми формування національних інтересів і митної політики загалом. Чимало теоретичних питань, що стосуються розкриття їх сутності, структури та змісту, співвідношення з іншими складниками митної справи, так і залишаються не вивченими на відповідному рівні. Мета статті полягає у тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних напрацювань і норм чинного законодавства України з питань державної митної справи визначити специфіку виконання митних формальностей, їх відповідність міжнародним нормам, правилам, стандартам і розробити на цій основі науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення законодавства України з питань митної справи стосовно порядку виконання митних формальностей на транспорті в Україні. Проаналізовано нормативно-правову базу, пов’язану з питаннями митного контролю й оформлення товарів, що складається з ратифікованих документів, прийнятих Радою Європи, та законодавчих актів національного законодавства. До недоліків і прогалин національного законодавства, що здійснює регулювання у сфері митного контролю та митного оформлення, віднесено застарілість підзаконних актів, їх невідповідність чинному митному кодексу, відсутність узгодженого підходу до трактувань окремих положень норм і термінів, що призводить до значних дисбалансів між теорією та практикою державного управління у сфері митного регулювання.

2021-02-02T00:00:00Z