http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4118 правонаступник наукового збірника "Вісник Академії митної служби України. Серія: "Державне управління Wed, 01 Apr 2026 11:57:14 GMT 2026-04-01T11:57:14Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4157 Название: Взаємодія Верховної Ради України з місцевими радами: інформаційно-комунікаційний аспект Авторы: Черкас, О. Г.; Cherkas, O. G. Аннотация: Визначено, що проблема взаємодії Верховної Ради України з місцевими радами зумовлена недостатнім розвитком електронного парламентаризму, пов’язаного з упровадженням інформаційно-комунікаційного забезпечення законотворчої діяльності та законопроектної роботи на основі системи електронного документообігу, а також – неузгодженою комунікацією та відсутністю комунікаційних планів роботи парламенту й інших представницьких органів влади. Це не дає можливості залучати до законотворчого процесу та публічних дискусій відповідні заінтересовані сторони (суб’єктів державного управління, місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства), що впливає на якість публічної політики, нормативно-правових актів та інших державно-управлінських рішень і як результат – низький рівень представництва інтересів виборців. Інформаційно-комунікаційний аспект такої взаємодії Верховної Ради України з місцевими радами як органами публічної влади, які мають однакову природу походження (виборність, гласність, публічність), знайшов своє відображення в чинній нормативно-правовій базі держави і полягає у створенні фундаменту для розвитку електронного врядування, електронного парламентаризму, представницької та електронної демократії, реалізації принципу електронного управління, що забезпечує координацію та гармонізацію приватних і публічних інтересів шляхом їх узгодження. З’ясовано, що електронний парламентаризм ґрунтується на інформатизації законотворчого процесу та розвитку електронного парламенту, що разом з електронним урядом забезпечує комплексний розвиток електронної демократії в державі; залежить від рівня та етапів розвитку діджітал-технологій в управлінських процесах, під якими розуміється комплекс нових продуктів і процесів, що сприяють забезпеченню електронної взаємодії. Охарактеризовано форми електронної взаємодії Верховної Ради України з місцевими радами, такі як публічно-управлінський дискурс та політичний діалог, що базуються на комунікації, яка визначає рух інформації між ними як рівноправними партнерами. Наголошено на сучасних методах інформаційно-комунікаційної взаємодії Верховної Ради України з місцевими радами (хаби, інтерактивні платформи комунікацій, медійні та веб-ресурси, сторінки в соцмережах, немедійні заходи –зустрічі, прийоми, робота в округах, брифінги, конференції, повідомлення для ЗМІ тощо). Питання інформаційно-комунікаційного забезпечення взаємодії Верховної ради України та місцевих рад є перспективним напрямом розвитку представницької та електронної демократії, оскільки їх метою є вироблення публічної політики у сфері місцевого самоврядування. Ефективність такої взаємодії залежить від ефективності комунікації між ними як рівними учасниками публічно-управлінського дискурсу та політичного діалогу. Tue, 15 Dec 2020 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4157 2020-12-15T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4156 Название: Мовно-комунікаційні моделі та імперативи публічного спілкування як стратегічний інструмент для формування політичного іміджу лідера Авторы: Соколова, О. А.; Sokolova, O. A. Аннотация: Мовні імперативи української громадянськості найповніше заявляють про себе в період формування нації та її культури, відродження національних традицій. У переломні моменти національного розвою вони демонструють перезавантаження влади через призму усталених історично моральних приписів. Становлення сучасної України як демократичної правової держави передбачає формування нової моделі взаємодії влади з громадськістю, утвердження в державному управлінні моделі публічного управління та адміністрування, побудову діалогової системи зв’язків із населенням на основі довіри, конструктивного партнерства. Результативність ефективної співпраці влади й громади значною мірою залежить від створення управлінською елітою власного позитивного іміджу, від її професіоналізму в застосуванні сучасних PR-технологій, зокрема у використанні мовно-комунікативних моделей. Мова сучасної української еліти, зокрема політичної, формує й пропагує імперативи відповідної політичної діяльності. На основі осмислення обраних мовно-комунікаційних моделей національна спільнота, її провідні верстви можуть свідомо і цілеспрямовано впливати на процеси українського культуротворення, реалізовувати стратегію оновлення національної культури, формування духовних цінностей, здійснювати національну соціалізацію українського громадянського суспільства, нових поколінь Tue, 15 Dec 2020 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4156 2020-12-15T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4155 Название: Міжнародні аспекти формування державної політики у сфері соціального захисту учасників бойових дій Авторы: Воропай, Л. А.; Voropay, L. A. Аннотация: Авторкою визначено, що міжнародні аспекти формування державної політики у сфері соціального захисту учасників бойових дій є дещо подібними до української державної політики, але містять відмінні риси, які залежать від обсягу соціальної допомоги з боку держави та ступеня її реалізації на місцевому рівні. Аналіз окремих елементів і механізмів, які закладені в основі державної політики у сфері соціального захисту учасників бойових дій, показує, що вони не можуть узагальнюватися в існуючій науковій теорії моделі чи концепції, таких як: соціал-демократична, корпоративна чи ліберальна, оскільки першочерговою особливістю є те, в який спосіб держава здійснює той чи інший захід – шляхом прийняття відповідного нормативно-правового акта чи опрацювання та видозмінення вже наявних прецедентів. Мінливість будь-якої державної політики, її залежність від рівня інфляції, коливання фінансово-економічного становища у світі унеможливлюють створення єдиних і цілісних систем чи моделей управління соціального захисту. При цьому головну роль у процесі реалізації державної політики, присвяченої соціальному захисту учасників бойових дій, відіграє той факт, чи бере така держава пряму чи опосередковану участь у воєнних діях і чи проходять на її території воєнні конфлікти, адже наявність цих факторів особливо гостро впливає на цілісну систему соціального захисту. Запропоновано виокремити певні напрями модернізації державного управління, зокрема такі: здійснення на загально-державному рівні заходів, пов’язаних із завершенням формування національної системи соціального захисту у країнах перехідного типу державного режиму та економіки (зокрема, й в Україні); посилення механізмів фінансування всіх елементів соціального захисту з урахуванням принципів і декларативних приписів міжнародних організацій; коригування державної політики з урахуванням специфіки участі держави у збройних конфліктах чи наявності на її території воєнних дій у бік посилення всього спектра державно-правових заходів і механізмів тощо. Констатовано, що перспективами подальших досліджень мають бути поглиблене вивчення та вироблення конкретних пропозицій щодо запозичення з міжнародного досвіду державного регулювання соціального захисту учасників бойових дій окремих механізмів та елементів із метою оптимізації аналогічних заходів в Україні. Sun, 15 Nov 2020 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4155 2020-11-15T00:00:00Z http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4154 Название: Забезпечення безпеки на залізничному транспорті: державно-управлінський аспект Авторы: Фердман, Г. П.; Ferdman, G. P. Аннотация: Визначено, що забезпечення належного рівня управління безпекою залізничного транспорту є одним з основних завдань сучасної держави. Усвідомлюючи його значення для України, необхідно приділяти більш значну увагу безпеці Укрзалізниці, яка на даний час зостається на недостатньому рівні. Головним суб’єктом забезпечення транспортної безпеки на залізничному транспорті є Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Зазначено, що комплексне управління безпекою руху поїздів, а саме – організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів та пристроїв, здійснює Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця). Повноваження Укрзалізниці стосовно організації та забезпечення безпеки руху поїздів визначені відповідними документами. Державний нагляд за безпекою руху поїздів на залізничному транспорті покладається в Міністерстві Інфраструктури України на Головне управління безпеки руху та охорони праці, Державну адміністрацію залізничного транспорту України і їхні органи на місцях: апарат Головних ревізорів з безпеки руху поїздів на залізницях та дирекціях. Організацію та забезпечення роботи з безпеки руху поїздів в Міністерстві транспорту та зв’язку здійснює Управління безпеки в галузі, в Укрзалізниці – Головний ревізор із безпеки руху поїздів і автотранспорту Укрзалізниці (ЦРБ), в Управліннях залізниць – Головний ревізор із безпеки руху поїздів і автотранспорту залізниці (РБ) і в Дирекціях залізничних перевезень – Головний ревізор з безпеки руху поїздів і автотранспорту дирекції залізничних перевезень (УРБ). У службах та структурних підрозділах залізниць призначаються відповідальні працівники з безпеки руху поїздів. Інші структурні підрозділи Укрзалізниці беруть участь у роботі з питань безпеки руху поїздів згідно з функціональними обов’язками. Tue, 15 Dec 2020 00:00:00 GMT http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/4154 2020-12-15T00:00:00Z