Ієрархія принципів кримінального права України

Abstract

У статті автор робить спробу вибудувати систему принципів кримінального права за ієрархією, спираючись на досвід, який був накопичений протягом тривалого часу. Критерієм відбору принципів для цього слугували соціальна сутність та практична значимість останніх. У дослідженні автор наводить думку, що першим в ієрархії загальноправових принципів кримінального права повинен бути згаданий принцип справедливості. Приводяться думки вчених різних часів, які вважали, що справедливість – це внутрішня властивість і якість права, більш того, на їх думку, тільки право є справедливим. На користь обраної позиції свідчать і положення Загальної декларації прав людини, і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також Протоколу № 6 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Доводиться, що принцип справедливості повинен виступати арбітром в ситуаціях, коли виникають певні протиріччя між іншими принципами кримінальної відповідальності. Водночас в основі права як системи завжди лежить не одне вихідне положення, не один принцип, а принаймні кілька, причому вони не цілком збігаються за змістом. На другому місці, на думку автора, повинні стояти два практично рівнозначних принципи: це принцип законності та принцип верховенства права. Так, перший із них повинен чітко визначати, які суспільно небезпечні діяння повинні вважатися злочинними, інший – правильно розставляти акценти, відповідно до яких на перший план повинні виходити загальнолюдські цінності. Далі автор називає такий принцип, як принцип юридичної (правової) визначеності, адже він є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідає, по суті, за ясність і чіткість закону. Потім принцип рівності громадян перед законом, який закріплений на конституційному рівні. І останній – принцип гуманізму. Висловлюється думка про те, що тенденція гуманізації законодавства не повинна суперечити концепції пріоритетної охорони прав і свобод людини та громадянина, і на перший план тут повинні виступати інтереси, права та свободи особи, яка потерпіла від злочину, а не особи, яка його вчинила.