Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/3664
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЖелтобрюх, І. Л.-
dc.contributor.authorZheltobruh, I. L.-
dc.date.accessioned2019-10-08T11:52:28Z-
dc.date.available2019-10-08T11:52:28Z-
dc.date.issued2019-10-08-
dc.identifier.citationЖелтобрюх І. Л. Адміністративний процес у сучасній доктрині адміністративного права як сфера об’єктивізації статусу сторін судочинства / І. Л. Желтобрюх // Правова позиція. - 2019. - № 3 (24). - С. 24uk_UA
dc.identifier.issn2521-6473-
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/3664-
dc.description.abstractУ роботі розкрито загальні тенденції розвитку наукової думки про адміністративний процес, починаючи з 1991 року. Були виділені та охарактеризовані етапи розвитку наукової думки про адміністративний процес. Зазначається, що вивчення і знання історії розвитку наукової думки стосовно змісту та сторін адміністративного процесу дозволяє, по-перше, збагатити багаж знань дослідника про право та правові явища, по-друге, дотримуватись етичних правил у науці, згідно з якими чужі думки та висновки не можна видавати за свої особисті, навіть у тих випадках, коли дослідник, нехтуючи досягненнями минулих поколінь вчених, дійшов висновків самостійно (невігластво в науці), по-третє, попередити дослідника про те, що хтось із вчених цим хибним шляхом вже пройшов, а тому не слід повторювати його помилок. Робиться висновок, що розвиток наукової думки щодо адміністративного процесу за часів незалежності України можна поділити на два етапи: 1) до впровадження в Україні адміністративної юстиції (з 1991 по 2004 роки); 2) після впровадження адміністративної юстиції (з 2005 року по сьогодні). Перший етап характеризується тим, що велика кількість науковців продовжувала досліджувати адміністративний процес за допомогою наукових підходів та інструментарію, що сформувалися ще за часів Радянського Союзу. Разом з тим лише в поодиноких працях у вигляді прогнозів фрагментарно висвітлювалися питання адміністративно-процесуального статусу сторін. Другий етап характеризується тим, що, по-перше, за окремими науковими напрямами почали досліджуватися проблеми управлінського (неконфліктного, неюрисдикційного), деліктного та судового адміністративного процесів, по-друге, відбувся поступовий розподіл адміністративних матеріальних, процедурних та процесуальних норм, що дало можливість адміністративний процес пов’язувати винятково із правосуддям, яке здійснюється адміністративними судами, а адміністративну процедуру – з правотворчою і правозастосовною діяльністю органів публічної адміністрації, по-третє, набули розвитку дослідження адміністративно-процесуального статусу учасників адміністративного судочинства та дослідження особливостей реалізації процесуальних прав і обов’язків учасниками адміністративного судочинства, в тому числі сторонами адміністративного процесу.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУніверситет митної справи та фінансівuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПравова позиція;2019. - № 3 (24)-
dc.subjectісторія розвитку наукової думкиuk_UA
dc.subjectадміністративний процесuk_UA
dc.subjectадміністративне судочинствоuk_UA
dc.subjectсторони адміністративного процесуuk_UA
dc.subjecthistory of scientific thought developmentuk_UA
dc.subjectadministrative processuk_UA
dc.subjectadministrative justiceuk_UA
dc.subjectparties to administrative processuk_UA
dc.titleАдміністративний процес у сучасній доктрині адміністративного права як сфера об’єктивізації статусу сторін судочинстваuk_UA
dc.title.alternativeAdministrative procedure in the modern doctrine of administrative law as a sphere of objectivization of the status of parties of legal proceedingsuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:2019/3(24)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
3 Желтобрюх І. Л..pdfелектронне видання335,14 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.