Українське та міжнародне правове опосередкування доступу особи до інформації

Abstract

У цій роботі проведений науковий аналіз актуальних питань, пов’язаних із юридичним забезпеченням конституційного права особи на доступ до інформації, яка має суспільний інтерес. При цьому доступ має бути гарантований саме публічними суб’єктами, які здійснюють створення та зберігання такої інформації. На них покладається позитивний обов’язок оприлюднювати інформацію, що має ознаки публічної, та безперешкодно надавати доступ до таких відомостей, якщо у запитувача є законні підстави для отримання такого доступу. Вивчено низку міжнародних та національних нормативних актів, які визначають характер поведінки учасників відносин щодо доступу до публічної інформації. Визначено, що міжнародний акт – Рекомендації Ради Європи R (2002)2 «Про доступ до офіційних документів» – розглядає право на доступ до інформації насамперед як складову частину загального інформаційного статусу людини в демократичному суспільстві. Такий підхід покликаний забезпечити повну реалізацію потреб у необхідних відомостях про обставини зовнішнього та внутрішнього світогляду конкретної особистості. Проаналізовано основні українські правові документи, які регулюють питання доступу до публічної інформації, визначають права та обов’язки, як осіб, що запитують певні публічні відомості, так і посадовців, котрі мусять надавати такі відомості. Встановлено відсутність у чинному національному законодавстві чітких механізмів, які б конкретизували та деталізували порядок застосування загальних правил щодо доступу до інформації в окремих сферах матеріальних відносин. Визначено, що у діяльності органів публічної влади та місцевого самоврядування у процесі реалізації права доступу до публічної інформації немає чіткого механізму його забезпечення, їх діяльність має декларативні положення щодо обміну інформацією, які потребують використання сучасної інформаційної та управлінської технологій, єдиних стандартів якості для надання інформаційних та інших послуг громадськості. Досліджена проблематика стосовно втілення у вітчизняному правовому середовищі міжнародного принципу стимулювання відкритого уряду. Публічність діяльності повинна проявлятися в інформуванні громадян про їхні права і у такий спосіб сприяти культурі відкритості органів влади. Наведені типові зловживання з боку влади правом особи на вільний доступ до інформації