Організація соціального діалогу та партнерства в умовах європейської інтеграції

Abstract

У статті зазначено, що створюються умови, у яких національні системи соціального захисту можуть вступати у пряму конкуренцію з іншими системами на їх власній території. До того ж внутрішній ринок розмиває межу, що відокремлює публічну сферу від приватної. Зрештою, будь-яка політика добробуту свідомо перешкоджає споживанню приватних соціальних благ, суперечить заснованим (конституціоналізованим) у Європейському Союзі ринковим свободам. Запропоновано розглянути загальні європейські соціальні тенденції та більш докладно зупинитися на німецькій моделі соціально-економічного розвитку. Визначено, що вона за правом може вважатися одним із кращих прикладів XX століття: уже в 1950–1960-і роки німецький досвід був сприйнятий у Японії, а сьогодні країна, незважаючи на періодичні кризи в економіці, є серед лідерів у світі. Феномен «економічного дива», який поєднав у собі дуже високі темпи економічного зростання та значні соціальні гарантії, став класикою. Зараз Німеччина шукає нові шляхи розвитку, адекватні корінним змінам у характері праці, з огляду на прискорену глобалізацію та сучасні демографічні зміни. Визначено, що сучасний етап можна назвати кризою колишньої моделі соціально-економічного розвитку, пов’язаної передусім із мінливими умовами сьогоднішнього суспільства: менталітетом громадян, місцем і впливом держави й недержавних організацій, насамперед профспілок, а також загальносвітовим процесом інтеграції. У зв’язку з мінливими умовами колишня соціальна модель Німеччини зайшла у глухий кут. Більш докладно про причини події буде сказано пізніше. На сьогодні необхідна глибока модернізація соціально-економічної моделі країни, проте німецька соціально-економічна політика має величезні досягнення, досвід яких може значною мірою бути використаний під час розроблення єдиної європейської політики та слугувати конкретним інструментарієм швидкого й ефективного подолання кризових ситуацій. Узагальнено, що, незважаючи на різницю в моделях соціального забезпечення різних країн Європейського Союзу, останнім часом відбувається зближення соціальної політики різних країн. Це зумовлено насамперед наявністю спільних європейських підходів до соціального забезпечення, які значно відрізняються, наприклад, від американських чи азіатських. Різкий перехід до якої-небудь моделі, навіть найуспішнішої, був би вкрай болючим і, напевно, неможливим для деяких країн у зв’язку з національним менталітетом. Однак можливе й необхідне вироблення концептуального підходу, який міг би стати основою формування єдиної соціальної політики Європейського Союзу.