Проблема кодифікації виборчого законодавства України

Abstract

У статті зазначено, що вітчизняне виборче законодавство потребує реформування з огляду на суспільний запит зміни як виборчих систем на загальнонаціональних та місцевих виборах, так і систематизації та уніфікації виборчих процедур. Автор аналізує законодавчі ініціативи кодифікації виборчого законодавства та визначає проблематику проекту Виборчого кодексу. Структура проекту Виборчого кодексу наразі містить у собі загальні положення, положення щодо Центральної виборчої комісії, державного реєстру виборців, виборів Президента України, виборів народних депутатів України, місцевих виборів та прикінцеві і перехідні положення. Основною дискусією щодо Виборчого кодексу стали структура нормативно-правового акту, питання виборчих систем та окремі процедури виборчих процесів, що прогнозовано стануть дисонансом мети та завдань виборів. Однак найбільш дискусійними залишаються питання щодо змісту Виборчого кодексу, як-от: проблема територіальної організації виборів; визначення повноважень Центральної виборчої комісії; прогнозовані порушення прав виборців, закладені проектними нормами Кодексу; ймовірні порушення прав кандидатів; порушення організаційної логіки виборчого процесу; складна процедура встановлення результатів виборів; правильний підхід до визначення оптимальної виборчої системи як на парламентських, так і місцевих виборах. Автор зазначає, що кодифікація як прагнення до унормування та уніфікації виборчого законодавства залишається актуальною. Проте часті зміни виборчого законодавства, як в частині організації, проведення виборів, так і зміни виборчих систем, не сприятимуть стабільності кодексу як сталого законодавчого акту. Дискусія щодо змістовної частини кодексу є виправданою з огляду на серйозні загрози як в частині підготовки, організації виборчих процедур, так і з огляду на важливість легітимізації представницького органу, довіри виборця до виборчої системи. Автором акцентовано увагу на найважливішій задачі законодавця: створити саме такі правила та процедури, які здатні забезпечити ефективний представниць- кий орган, сприятимуть розвитку демократії та убезпечать прояви регіоналізації та федералізації