Американська модель державної політики у сфері соціальної адаптації та захисту учасників бойових дій

Abstract

У статті досліджено сучасний стан формування й реалізації державної політики у сфері соціальної адаптації (реабілітації) та соціального захисту учасників бойових дій у США. Досліджено сутність позиції держави щодо соціальної адаптації, реабілітації та соціального захисту щодо учасників бойових дій. Дослідження висвітлює досвід соціально-психологічної реабілітації та повернення до мирного життя учасників бойових дій у громадських структурах, де ветерани збираються разом. Зазначені основні напрями цієї роботи: масові заходи, що привертають увагу до проблем ветеранів, або заходи з їх вшанування; спортивні ветеранські ігри (змагання), до яких залучають інвалідів (які демонструють унікальну силу), ветеранів війни. У ветеранських клубах створюються сприятливі умови для спілкування з бойовими побратимами, що дає можливість зняти бойовий стрес без звернення до психотерапевта. Зазначено, що рівень вітчизняної психіатрії в питаннях реабілітації учасників війни на сході залишається досить малокваліфікованим і малодоступним, необов’язковим, більшу допомогу надають волонтерські організації, які здійснюють цю справу. Наголошено на тому, що в США створено розгалужену систему адаптації ветеранів, на яку виділяється більше 60 млрд доларів щорічно, що дало змогу побудувати дієву систему реабілітації ветеранів. Визначено, що в США законодавчо затверджені належні норми соціального забезпечення, як і у провідних країнах – членах НАТО. Соціальний захист та супровід учасників бойових дій, військових ветеранів є одним із найважливіших складників у військовому законодавстві. Такий підхід до утвердження й підтримання високого життєвого рівня військовослужбовців сприяє додержанню належного морально-психологічного стану у збройних силах, позитивно впливає на процеси вдосконалення й підтримання високого рівня боєготовності та спроможності якісно і вчасно виконувати різноманітні завдання сектору безпеки й оборони держави, а також на залучення до збройних сил найбільш розвинених в інтелектуальному та фізичному плані осіб і створення досить високої конкурентної спроможності військової служби на ринку праці