Особливості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю суспільства

Abstract

У статті розглядаються проблемні питання призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Зокрема, застосування цього виду додаткового покарання за правилами, що існують, та їх відповідність вимогам ст. 61 Конституції України. Доведено, що застосування покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як основного і як додаткового покарання може бути правильним тільки щодо характеру покарань і не відповідає їхній змістовній сутності. Досліджується відповідність положень цього виду додаткового покарання з точки зору принципу верховенства права. Запропоновано ввести обмеження даного виду додаткового покарання в зазначених строках. Визначено основні принципи призначення покарань через комплексне поєднання загальноправових і галузевих принципів. Зазначена необхідність приведення правила призначення додаткових покарань у відповідність до вимог принципу верховенства права. У статті висвітлюються і аналізуються передумови застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Констатується, що за досліджуваною нормою суду надається право застосувати покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і в тих випадках, коли воно не передбачене у санкції статті Особливої частини КК, за якою особа притягується до кримінальної відповідальності. Така вказівка суперечить вимогам принципу визначеності покарання. Доведено непослідовність каральної політики держави, що знаходить своє відображення в їх суперечності вимогам Конституції України. Зрештою це значно зменшує правові гарантії захисту прав людини, оскільки суду надається право на застосування додаткових покарань у випадках, коли вони не передбачені статтею КК, за якою винна особа притягується до кримінальної відповідальності. Розкривається широкий простір для судового свавілля