Співвідношення права на життя та права на репродуктивний вибір у разі штучного переривання вагітності

Abstract

У міжнародних документах, конституціях та інших законодавчих актах багатьох держав містяться норми про захист життя людини до народження, які знаходять свій подальший розвиток в окремих галузях права. Як наслідок, трактуючи на власний розсуд ці положення, окремі науковці намагаються абсолютизувати право на життя, обґрунтувати наявність в ембріона та плода безумовного права народитися і заборони штучного переривання вагітності як такої, що порушує згадане природне суб’єктивне право. Дана стаття присвячена вивченню співвідношення права на життя із правом на штучне переривання вагітності як складової частини репродуктивного вибору та права на репродуктивне відтворення. Метою статті не є вирішення етичних чи моральних проблем штучного аборту, а необхідність вказати на існуючі підходи до вирішення питання, його відповідності сучасній концепції та ідеям природного права. Наводяться різні підходи до розуміння моменту виникнення права на життя та, відповідно, права людини на аборт і редукцію ембріона. Констатується, що міжнародними та вітчизняними нормативними актами захист потенційної людини до її фактичного народження не передбачає абсолютного захисту права на життя ембріона чи плода. Водночас кожен має право на репродуктивне відтворення, складовою частиною якого є право репродуктивного вибору, і це право інколи перебуває в антагоністичній протилежності із правом на життя ненародженої людини. Підкреслюється, що ці права є фундаментальними природними правами людини, що базуються на основних природних потребах (продовження роду і самозбереження), у зв’язку із чим є рівнозначними. Зроблено висновки, що кожна людина має право на репродуктивний вибір, який полягає у вирішенні питання про кількість дітей та інтервал між їхніми народженнями. Одним зі шляхів реалізації цього права є право на аборт і редукцію ембріона. Водночас жодне природне право не є абсолютним порівняно з іншими фундаментальними правами. Воно обмежується тими рамками, які встановлені іншими природними правами чи їх сукупністю. З поступовим утробним розвитком плода «пріоритетність» репродуктивного вибору матері на штучне переривання вагітності поступається праву на життя потенційної дитини, і це узгоджується з концепцією природних прав людини та не порушує загального балансу їх інтересів.