До питання співвідношення договору перевезення з іншими транспортними договорами за законодавством України та іноземних країн

Abstract

У запропонованій статті надається загальне визначення договорів перевезення в цивільному праві України та в окремих країнах західної Європи, а також загальна характеристика різних видів транспортних договорів із метою висвітлення співвідношення між договорами перевезення та іншими транспортними договорами. Більш розповсюдженими транспортними договорами є договори перевезення, у відповідності до яких за конструктивною моделлю реального договору сторони договору перевезення мають певні обов’язки, зокрема перевізник зобов’язується доставити вантаж відправника до пункту призначення та передати його одержувачу (уповноваженій особі на отримання вантажу), відправник зобов’язаний своєчасно надати вантаж та сплатити за перевезення певну плату, яка визначена договором, а одержувач зобов’язаний своєчасно отримати вантаж у пункті призначення. Інші транспортні договори зазвичай несуть допоміжну роль, їх значення полягає в забезпеченні й обслуговуванні договору перевезення, тобто такі договори мають організаційний характер. Звернуто увагу, що шляхом дослідження та аналізу законодавства іноземних країн, у тому числі окремих країн ЄС, можна дійти висновку, що договір перевезення вимагає наявності трьох обов’язкових елементів: перевезення, контролю з боку перевізника та професійного перевізника. Якщо який-небудь із цих елементів відсутній, договір укладається не в спеціальному договорі перевезення, а в договорі оренди послуг. Класифікація договору як договору перевезення тягне за собою істотні правові наслідки. Зроблено висновок, що організаційні договори перевезення, спрямовані на забезпечення перевезень транспортом, можуть регулювати взаємини транспортних організацій та підприємств, які усталюються між ними впродовж усього процесу перевезення. У всіх правових системах на право перевезення впливає ідея про те, що перевізники мають фактичну монополію. Послуги, які клієнт (вантажовідправник, пасажир, вантажоотримувач тощо) може зажати, і винагорода, яку може зажадати перевізник, як правило, регулюються законодавством або адміністративними правилами.