Порівняння міжнародного досвіду вирішення трудових спорів, спричинених наслідками «2019-nCoV»: науково-практичне дослідження впливу онлайн-промов спікерів країн

Abstract

Статтю присвячено науково-практичному дослідженню порівняння міжнародної практики щодо вирішення трудових спорів, що були спричинені наслідками «2019-nCoV», а також впливу онлайн-промов спікерів країн на досягнення консенсусу між роботодавцем та найманим працівником. Встановлено, що промови лідерів держав не лише допомагають населенню країни бути оптимістами, але й виступають ланцюгом ефективної комунікації з масами. Проведені авторами дослідження щодо вирішення трудових спорів у Китаї, Італії, Франції, Німеччині, Україні в умовах «2019-nCoV» показали, що рішення органів судової влади є сприятливими та мають намір налаштування мирного діалогу між найманим працівником та роботодавцем. Зокрема, практика китайських судів щодо надання планових щорічних відпусток за умов епідемії довела спроможність дій роботодавця лише шляхом мирної домовленості між роботодавцем і працівником. Встановлено, що практика Франції у наданні додаткових відпусток для батьків, діти яких не досягли 16 років, продемонструвала вирішення трудових спорів на початковому етапі їх виникнення. Досліджено, що основний меседж онлайн-промови президента України щодо зменшення кількості виникнення спорів у трудових відносинах полягав у тому, що урядом України прийнято ряд законів та указів на підтримку приватного сектору на період карантину від всесвітньої пандемії «2019-nCoV». Авторами також установлено, що працівник Німеччини не має законного права мати «офіс вдома». Враховуючи основні положення, що стосуються правового регулювання праці в Німеччині, які закріплені в шостій главі Цивільного кодексу Німеччини, нами було запропоновано вирішити дане питання на користь працівника шляхом укладання додаткової угоди між роботодавцем та працівником. Практика ведення перемовин уряду із профспілками Італії довела, що «право на життя – понад усе» завжди було та залишається основним принципом Статуту Організації Об’єднаних Націй та Загальної декларації прав людини.