Юридична особа як суб’єкт зверненнядо Європейського суду з прав людини

Abstract

Ця стаття присвячена юридичній особі як суб’єкту звернення до Європейського суду з прав людини. У статті досліджуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо суб’єктного складу осіб, які мають право звертатись до Європейського суду з прав людини з індивідуальними заявами. Виокремлено, що окрім фізичних осіб та їхніх груп до Європейського суду з прав людини може звертатись і юридична особа. Однак для того щоб Європейський суд з прав людини прийняв індивідуальну заяву юридичної особи до свого провадження, вона має відповідати статусу неурядової організації. Встановлено, що положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не оперує таким поняттям, як юридична особа, а поняття неурядової організації не розкривається в її змісті. Проте практика Європейського суду з прав людини розширює розуміння та сутність положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і, поміж іншого, надає можливість змістовно наситити інтерпретацію поняття «неурядова організація». Було проаналізовано законодавство України та встановлено, що в залежності від порядку створення виділяються юридичні особи приватного та публічного права. Досліджено, що у практиці Європейського суду з прав людини переважно саме юридичні особи приватного права будуть визнаватись неурядовими організаціями, хоча юридичні особи публічного рава також будуть вважатися такими, що мають статус неурядових організацій, але за умови, що останні є абсолютно незалежними від волі держави, не виконуються функції державного управління та першочергово не були створенні для досягнення певних державно-публічних цілей. Проте дані випадки є виключенням із загального правила. Європейський суд з прав людини розрізняє та не ототожнює випадки, коли юридична особа виконує функції держави, уряду, владних повноважень (публічних функцій), та коли одним із засновників, акціонером, зокрема міноритарним, є держава, державні органи, адже така юридична особа не є автоматично представником державної влади, тобто не є державою. З’ясовано, що для Європейського суду з прав людини не є важливим той факт, що після подачі індивідуальної заяви юридична особа розпочала процедуру банкрутства, самоліквідації або навіть уже була припинена, він не буде закривати справу щодо розгляду заяви, поданої даною юридичною особою.