Теоретичні засади реалізації державної екологічної політики в Україні

Abstract

Визначено, що основними мотивами діяльності суб’єктів у межах реалізації державної екологічної політики виступають екологічні потреби та інтереси (які проявляються в різному розумінні соціальними групами, у протиріччях між власними потребами і природними ресурсами). Соціальні умови задоволення екологічних потреб часто прямо протилежні тим, які потрібні для задоволення інших матеріальних потреб. Державна екологічна політика – це діяльність державних органів, спрямована на забезпечення конституційного права кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічну політику також можуть мати окремі підприємства чи організації. Вирішення проблеми національних та регіональних соціально-екологічних криз має базуватися на міжнародних вимогах у сфері охорони навколишнього середовища, враховувати позитивний досвід еколого-політичної діяльності, накопичений іншими державами, поступово вдаючись до напрямів реалізації регіональної екологічної політики. Обґрунтовано, що низький рівень інформованості основної маси населення про стан навколишнього природного середовища, недостатня структурованість екологічних інтересів суспільства і відсутність їх політичної агрегації зумовлюють периферійну роль екологічної проблематики в політичному дискурсі. Визначено, що для підвищення ефективності взаємодії і координації діяльності орга- нів державної влади законодавчо передбачено два основних механізми. По-перше, вдосконалення розмежування повноважень між різними рівнями влади, по-друге, встановлення показників стану навколишнього середовища і екологічної безпеки на територіальному рівні як критерію оцінки ефективності діяльності органів державної влади на місцях.