Ефективність адміністративно-правового регулювання нагородної справи в Україні: критерії, показники та умови

Abstract

умовах докорінного перегляду змісту, призначення нагородної справи та всіх її елементів, оновлення правових, зокрема галузевих (адміністративно-правових), засад особлива увага зацікавленої спільноти (зокрема, й учених-юристів, юристів-практиків, громадськості) має зосереджуватися на ефективності цього регулювання. Важливою є не сама наявність такого законодавства, а таке законодавство, застосування якого сприяє максимально повному досягненню впорядкованості суспільних відносин, безпосередньо пов’язаних із використанням ресурсу нагороди. Саме тому важливо забезпечити якість, результативність регулювання, наявність такого галузевого правового регулювання суспільних відносин, практики його застосування, що в поєднанні давало б змогу говорити про ефективність такого регулювання, існування нагородної справи загалом. Ефективність варто розглядати в аспекті тих чинників, ресурс яких й зумовлює її. Ідеться насамперед про критерії, умови та її показники. Незважаючи на наявність тематичних фахових робіт, водночас слід зазначити, що саме ці питання, на жаль, залишаються поза увагою вчених-юристів. Наслідком цього є не досить ефективне галузеве регулювання відповідних відносин і практики застосування. Все це й актуалізує тематику відповідного дослідження, формулювання її мети. Метою роботи є аналіз тематичних наукових, публіцистичних, навчальних, нормативних джерел, виокремлення проблематики чинників ефективності адміністративно-правового регулювання нагородної справи в Україні й формулювання пропозицій щодо її вирішення. Об’єкт роботи становлять суспільні відносини, які безпосередньо пов’язані з нагородною процедурою. Предмет дослідження формують теоретико-методологічні положення стосовно чинників ефективності адміністративно-правового регулювання нагородної процедури. Методи дослідження – це сукупність загальнонаукових і спеціальних методів наукового дослідження, серед яких – діалектичний, порівняльно-правовий, експертних оцінок, юридичко-логічний, прогнозування, моделювання. Проблематику суб’єктів нагородної процедури як виду адміністративної процедури досліджували лише фрагментарно такі вчені: А. Осадчий, І. Бойко, О. Зима, О. Соловйова, В. Заїка, А. Майдебура, Д. Коритько та інші. Проте комплексних наукових тематичних робіт, на жаль, немає, що й зумовлює прогалину у вітчизняній правовій доктрині та у науковому базисі нагородної нормотворчості. Окремі питання ефективності правового регулювання висвітлили у своїх роботах М. Савін, Т. Коломоєць, І. Болокан, Ю. Куразов, А. Сарибаєва, які і слугували базою для написання роботи. Результати. Узагальнюючи все вищезазначене, можна запропонувати авторське визначення ефективності адміністративно-правового регулювання нагородної справи в Україні як відносні показники врегулювання відносин впровадження, застосування та гарантування нагородження осіб(колективів осіб) за заслуги перед державою, українським народом, зумовлені певними політичними, соціально-економічними та іншими обставинами, з найменшими витратами часу й ресурсів. Важливо ефективність розглядати саме в поєднанні її трьох елементів – ефекту (результату, умов і мінімізованих витрат). Ефективність варто розглядати в аспекті виокремлення таких чинників: умов (те, що сприяє, обумовлює, зумовлює), критеріїв (співвідношення «мета-результат-ресурси»), показників («доказів дієвості», наочних кількісних параметрів), із їх умовним групуванням на: суб’єктивні та об’єктивні; пов’язані з нагородою, пов’язані із суб’єктами нагородної справи, пов’язані з нагородною процедурою, пов’язані з гарантуванням нагородної справи. Саме таке їх розуміння та їх системний аналіз варто вважати «базовим» для формулювання пропозицій щодо вдосконалення ефективності адміністративно-правового регулювання нагородної справи в Україні.