Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4109
Назва: Сучасна парадигма імплементації норм Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод у кримінальне процесуальне законодавство України
Інші назви: Modern paradigm of implementation of European standards Convention on the protection of human rights and fundamental Freedom in criminal procedural legislation of Ukraine
Автори: Галабурда, Н. А.
Galaburda, N. A.
Ключові слова: національна безпека
інформаційна безпека
державне регулювання
телебачення
суспільне телебачення
іномовлення
адміністративні акти
national safety
informative safety
government control
television
public television
informative broadcasting
administrative acts
Дата публікації: 30-лис-2020
Видавництво: Університет митної справи та фінансів
Бібліографічний опис: Галабурда Н. А. Сучасна парадигма імплементації норм Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод у кримінальне процесуальне законодавство України / Н. А. Галабурда // Правова позиція. – 2020. -№ 3 (28). - С. 87 – 90
Серія/номер: Правова позиція;2020. -№ 3 (28)
Короткий огляд (реферат): Статтю присвячено висвітленню засобів і способів державного регулювання телебачення в контексті забезпечення інформаційної безпеки в Україні. Обґрунтовано, що державне регулювання телебачення в Україні з урахуванням загроз національній інформаційній безпеці потребує особливого підходу з урахуванням напруженої військової та політичної обстановки. Встановлено, що державне регулювання в цій сфері здійснюється за допомогою правових та інституціональних засобів. Правовими засобами виступають нормативні заборони та обмеження, а інституціональними – створення суб’єктів, які здійснюють контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями відповідних заборон та обмежень, а також наділених юрисдикційними повноваженнями для реагування на виявлені порушення (Національна рада з питань телебачення і радіомовлення), та суб’єктів, які реалізують активну державну політику у сфері телебачення через створення і поширення інформаційного контенту, спрямованого на протидію інформаційним загрозам (Національна суспільна телерадіокомпанія України та Мультимедійна платформа іномовлення України). Доведено, що завдання зазначених інституцій повністю вкладаються у програмні положення чинної Доктрини інформаційної безпеки України. Досліджено природу рішень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення стосовно невідповідності телевізійного контенту вимогам законодавства України та Європейській конвенції про транскордонне телебачення. Зауважено, що подібне рішення не є нормативно-правовим актом, оскільки не містить правових норм, але не є й індивідуальним правовим актом, оскільки не містить владного припису, адресованого конкретним суб’єктам. Водночас зазначене рішення має правові наслідки, оскільки внаслідок його реалізації вводиться в дію заборона, що міститься в законі, та відбувається конкретизація й персоніфікація такої заборони. З урахуванням цієї особливості такі акти запропоновано умовно назвати адміністративними актами опосередкованого правозастосування. Окреслено проблематику державного регулювання у сфері супутникового та інтернет-телебачення. Зазначено, що адміністративні акти опосередкованого правозастосування не здатні охопити ці сфери, оскільки через технічні чи організаційні чинники неможливо налагодити ефективний контроль за протидією інформаційним загрозам. У цих сферах державне регулювання стикається з необхідністю поєднання суто правових інструментів з інструментами технічного характеру. При цьому якщо правові інструменти створюються досить легко з технологічного погляду, то технічні можливості блокування супутникових каналів чи відповідних інтернет-ресурсів досить обмежені. Встановлено, що суттєвою перешкодою здійснення контролю та блокування шкідливого з погляду національної безпеки інформаційного контенту є загроза використання важелів державного управління в політичних цілях (наприклад, для блокування інформаційних ресурсів політичної опозиції). У межах вирішення цієї проблеми необхідно створювати своєрідні правові «запобіжники», які б не давали можливості підміняти цілі забезпечення інформаційної безпеки як складника національної безпеки цілями боротьби з опозицією
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4109
ISSN: 2521-6473
Розташовується у зібраннях:2020/3(28)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
15 Яковлєв П. О..pdfелектронне видання355,21 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.