Аналіз стану функціонування механізмів державного регулювання туристичної сфери України

Abstract

Визначено, що найближчі світові тенденції розвитку економічної сфери будуть реалізовуватися довкола трьох основних її підсистем – нафтовидобувної, машинобудівної й туристичної. Зважаючи на вичерпність природних ресурсів, обґрунтовано необхідність розгляду аспектів розвитку саме туристичної сфери. Метою статті є системний аналіз стану функціонування механізмів державного регулювання туристичної сфери України. З’ясовано, що 16 березня 2017 року Уряд України схвалив Стратегію розвитку туризму та курортів на період до 2026 року. У ній міститься визначення основних стратегічних цілей розвитку сфери туризму та курортів з урахуванням сучасного стану і тенденцій розвитку України. До цих цілей віднесені такі: – створення конкурентоспроможного національного туристичного продукту; – системне підвищення якості інфраструктури курортів та рекреаційних територій шляхом використання можливостей кластерних моделей, державно-приватного партнерства та соціального замовлення; – удосконалення інформаційної інфраструктури турпослуг тощо. Водночас визначено, що сучасна вітчизняна модель керування туристичною сферою повинна включати таке: – удосконалене нормативно-правове забезпечення процесу надання послуг у сфері медичного й лікувально-оздоровчого туризму; – інституціональну підтримку розвитку у сфері туризму, зокрема медичного й лікувально-оздоровчого, яка може бути реалізована в різних організаційно-правових формах; – загальнонаціональну стратегію розвитку сфери туризму, яка повинна бути пов’язана з цілями і завданнями, з одного боку, розвитку медичного та лікувально-оздоровчого туризму, а з другого – соціально-економічного розвитку всієї держави. Зазначені заходи державного регулювання туристичної сфери рекомендовано передбачати в оновленій Стратегії сталого розвитку України, а також реалізовувати паралельно з тими заходами, що визначені у Стратегії розвитку туризму та курортів України на період до 2026 року. Досліджено поняття «туристичний кластер», що характеризуються міждисциплінарністю. З’ясовано напрями розвитку механізмів державного регулювання туристичної сфери в Україні, серед яких одне з центральних місць посідає стратегізація та їх удосконалення. Визначено суб’єктів туристичного кластера в медичній і лікувально-оздоровчій сфері, які забезпечують її ефективність функціонування. Обґрунтовано засади та засоби його підвищення в Україні, а також моделі керування туристичною сферою відповідно до вимог часу та суспільства.