Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4344
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorБурченко, Ю. В.-
dc.contributor.authorBurchenko, Yu. V.-
dc.date.accessioned2021-08-06T08:22:33Z-
dc.date.available2021-08-06T08:22:33Z-
dc.date.issued2021-08-06-
dc.identifier.citationБурченко Ю. В. Становлення та розвиток адміністративної відповідальності за порушення карантинних правил на території України: історичний вимір / Ю. В. Бурченко // Правова позиція. - 2021. - № 2 (31). - С. 10 – 13uk_UA
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/4344-
dc.description.abstractДослідження присвячено питанню вивчення історичного становлення адміністративної відповідальності за порушення карантинних норм на території України. У статті відзначено, що перші спроби врегулювати карантинні правила на українських землях датуються ХVIII століттям, коли Російська імперія намагалася створити більш-менш чітку державну карантинну систему. Зазначено, що після 1786 року відношення Російської імперії до інституту карантину було змінено і взято напрямок на утворення окремого державного органу з належним особливим законодавством. Висвітлено, що Статут 21 серпня 1818 року був першим нормативно-правовим актом на українських землях, де закріплювалися спеціальні норми щодо відповідальності за порушення вимог карантину. Окрему увагу приділено Статуту 1832 року, де законодавець здійснив поділ карантинних правопорушень на чотири розряди. Відповідно до нього за порушення карантинних правил першого розряду передбачалося покарання у формі смерті; другого – заслання до Сибіру або побиття; за порушення третього – арешт; за порушення четвертого – штраф. Зроблено висновок, що порівняно з європейськими державами та США в Російській імперії покарання за порушення карантинного законодавства були суворими. Це пояснюється тим, що держава відносила правопорушення у сфері охорони здоров’я до таких, які становили суспільну небезпеку. Охарактеризовано такі нормативно-правові акти, як Положення «Про санітарну охорону морських кордонів СРСР» від 10 травня 1925 року, Постанова «Про затвердження тимчасового положення про санітарну охорону кордонів СРСР» від 30 квітня 1926 року, Постанова «Про санітарну охорону кордонів Союзу РСР» № 55 від 1931 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1987 року. Підкреслено, що Постанова «Про санітарну охорону кордонів Союзу РСР» № 55 від 1931 року чітко закріпила адміністративну відповідальність за порушення вимог карантину на території України. Автором сформовано свою періодизацію становлення та розвитку адміністративної відповідальності за порушення вимог карантину на території України.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУніверситет митної справи та фінансівuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПравова позиція;2021. - № 2 (31)-
dc.subjectадміністративна відповідальністьuk_UA
dc.subjectкарантинuk_UA
dc.subjectстатутиuk_UA
dc.subjectпостановиuk_UA
dc.subjectштрафuk_UA
dc.subjectadministrative responsibilityuk_UA
dc.subjectquarantineuk_UA
dc.subjectstatutesuk_UA
dc.subjectresolutionsuk_UA
dc.subjectfineuk_UA
dc.titleСтановлення та розвиток адміністративної відповідальності за порушення карантинних правил на території України: історичний вимірuk_UA
dc.title.alternativeEstablishment and development of administrative responsibility for violation of quarantine rules on the territory of Ukraine: historical dimensionuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:2021/2(31)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
2 Бурченко Ю. В..pdfелектронне видання338,11 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.