Конвенції Ради Європи та законодавство України у сфері захисту прав дитини: проблеми співвідношення

Abstract

У статті досліджено конвенційний механізм Ради Європи щодо захисту прав дітей. Зосереджено увагу на відповідності законодавства України у сфері прав дитини стандартам Ради Європи. Підтверджено, що значну частину своєї діяльності Рада Європи спрямовує на підтримку, розвиток і захист прав дитини. Проаналізовано шість конвенцій Ради Європи, присвячених власне дітям. Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом, і національне законодавство визнають, що відмінностей у правовому статусі дитини, народженої поза шлюбом, і дитини, народженої в шлюбі, немає. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми «дитиною» визнає особу будь-якого громадянства, що не досягла 16-ти років і не має права самостійно вирішувати стосовно місця свого проживання. Згідно із законодавством України дитиною вважається особа, яка не досягла 18-ти років, але місце проживання дитини може визначатися нею самою, якщо вона досягла 14-ти років. Ратифікуючи Європейську конвенцію про здійснення прав дітей, Україна визначила не три, а набагато ширший перелік справ, на які поширюється дія цієї конвенції. Конвенція про контакт із дітьми закріплює взаємне право дитини та її батьків на контакт, що за своїм змістом ширше, ніж право батьків і дітей на спілкування між собою. Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута) містить низку положень, з яким сумірні норми сімейного законодавства України, але є й відмінності. Конвенція передбачає усиновлення особи, яка ще не досягла 18-ти років, в Україні у виняткових випадках допускається усиновлення повнолітньої особи. Натомість в Україні не дозволено усиновлювати дитину двом особам різної статі, які перебувають у зареєстрованому партнерстві. Згідно з Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства потерпілою дитина виступає лише тоді, коли сексуальне насильство було спрямоване безпосередньо проти неї. Національний закон забезпечує захист дитини від сексуального насильства, навіть якщо воно вчинялося лише в її присутності. Підтверджено, що ратифіковані Україною конвенції Ради Європи, що стосуються прав дитини, визначають обов’язкові для неї стандарти захисту прав дитини.