Конвергенція енергетичних політик України та країн ЄС

Abstract

Незбалансованість та асинхронізація екологічної, енергетичної та економічної політик в Україні свідчать про необхідність формування нової національної стратегії в галузі енергозбереження та підвищення енергоефективності. Постає необхідність розробити ефективні механізми для підвищення енергетичної безпеки України та усунення проблем загострення екологічних конфліктів, значного рівня енергоспоживання та збільшення об’ємів парникових газів. Метою статті є оцінка конвергенції політики у сфері енергоефективності в Україні та розвинених країнах ЄС. Для досягнення поставленої мети у роботі було використано основні показники Індексу енергетичної трилеми: енергетична безпека, розподіл енергетичних ресурсів та екологічність. Об’єктом дослідження є Україна та розвинені країни ЄС (Литва, Латвія, Польща, Хорватія), для яких характерні спільні трансформації в політичній сфері щодо відмови від монополії Комуністичної партії (1990–1992), а також економічній – перехід від централізованого управління до ринкової економіки. Періодом дослідження є 2000–2020 роки. Джерелами статистичної інформації стали статистичні бази даних Світового банку, Євростат та Укрстат. Результати емпіричних розрахунків підтвердили, що впровадження механізмів щодо скорочення енергетичних розривів, може стати рушійною силою в синхронізації національної енергетичної політики зі стратегічними цілями сталого розвитку. До того ж необхідним є впровадження інноваційних економічно-ефективних енергетичних технологій та розроблення нових підходів до сталого енергетичного розвитку країни. Отримані результати дослідження можуть бути застосовані під час вирішення суперечностей у реалізації української енергетичної політики.