Державна політика розвитку неперервної освіти в сучасному суспільстві: проблеми та шляхи реалізації

Abstract

У статті розглянуто проблему періоду навчання учнів старших класів та вступу до вищого навчального закладу у контексті неперервної освіти, розвиток якої зумовлено необхідністю постійного оновлення знань, підвищення кваліфікації, оволодіння новими видами діяльності і технологіями у зв’язку зі зростанням обсягів інформації у сучасному суспільстві та інноваційними змінами системи освіти як учнів і студентів, так і викладачів і управлінців. Визначено головну мету публікації, що полягає у висвітленні сучасних поглядів на форми, види, типи, проблемні питання розвитку системи неперервної освіти та напрями її реалізації в Україні. Автором наведено сучасні погляди на форми, види, напрями неперервної освіти. Наголошується на ролі освіти у досягненні прогресу особистості й суспільства, пов’язаного із пріоритетним завданням неперервної освіти – забезпечити людину комплексом знань і вмінь, необхідних для активного творчого життя, довічного розвитку людини як працівника, громадянина, індивідуальності. Визначено типи державної політики у галузі неперервної освіти та основні чинники, що сприяють її розвитку. Розглянуто переваги симбіозу різних форм освіти (формальної, неформальної та інформальної), що забезпечують формування інформаційно-інноваційного середовища для розвитку неперервної освіти. За результатами дослідження сформовано висновки та визначено концептуальні підходи до організації системи неперервної освіти в Україні. Обґрунтовано, що навчання протягом життя на національному рівні має визначатися як повноправне освітнє поле з відповідною увагою до контролю й перевірки якості та забезпеченням визнання різноманітних форм освіти.