Пріоритети публічного управління розвитком системи освіти у контексті трансформації державної політики у сфері культури

Abstract

У статті здійснено теоретичне осмислення ролі та значення культурологізації освіти як вектору державної політики у сфері культури та надання практичних рекомендацій щодо її активізації. Визначено феномен культури, який полягає у тому, що будучи окремою сферою життєдіяльності людини і країни, вона пронизує абсолютно всі інші сфери. Узагальнено зміст таких понять як «культура», «державна політика у сфері культури», «культурологізація освіти», «компетентність». Здійснено історіографічний нарис процесу культурологізації освіти. Розкрито значення культуровідповідності освіти, культурної функції освіти, загальнокультурної компетентності здобувачів освіти, явища соціалізації та інкультурації. Визначено місце вищої освіти у багатоаспектному процесі культурологізації освіти. Зазначено цілі загальнокультурної навчальної дисципліни у закладах вищої освіти. Обґрунтовано необхідність масштабної та комплексної роботи з культурологізації освітина основі забезпечення необхідної загальнокультурної компетентності кожного здобувача освіти. Визначено, що в умовах гартування національно-культурного духу культурологізація освіти має постати у центрі уваги управлінського, освітньо-педагогічного та соціокультурного середовища. Доведено необхідність розроблення ґрунтовної програми реалізації та розвитку культурологізації освіти як частини довгострокової стратегії розвитку української культури. Обґрунтовано актуальність культурологізації безперервної освіти у контексті інноваційного розвитку. Розкрито адаптаційну функцію регіонально-краєзнавчого аспекту культурологізації освіти. Визначено, що наявність загальних знань про культуру, її регіонально-краєзнавчий аспект у представника органів публічної влади має бути однією з вимог до майбутнього кандидата на державно-управлінську чи, адміністративну посаду.