Сучасні тенденції запровадження цифровізації публічного управління в країнах Європейського Союзу

Abstract

У статті обґрунтовано, що цифровізація і цифрові технології змінили істотним чином і саме публічне управління, і людське суспільство, а також змінили та підвищили якість життя. Подальший розвиток цифрових технологій є ключовим напрямом розвитку публічного управління будь-якої країни та регіону світу, робить можливим появу таких нових інноваційних цифрових продуктів, як, наприклад, створення цифрової медицини, формування електронного уряду, надання електронних послуг населенню, формування «розумних», або інтелектуальних, міст, впровадження промислових виробництв, керованих штучним інтелектом. Пандемія COVID-19 виокремила такі гострі проблеми, як, зокрема, «цифрова бідність», і ще раз підтвердила необхідність цифрової трансформації. Впровадження цифровізації публічного управління стрімко поширюється у світі. Водночас розмах і специфіка цього явища у різних країнах різні. У 2020 р. у рейтингу, складеному на основі оцінки розвитку електронного уряду 193 членів ООН, що враховує охоплення та якість онлайн-послуг, стану телекомунікаційної інфраструктури та наявного людського потенціалу, перші три місця посідали Данія, Республіка Корея та Естонія. Автором проаналізовано досвід впровадження цифровізації в систему публічного управління у Німеччині, Франції, Великобританії та Естонії. Обґрунтовано, що досвід європейських країн щодо запровадження цифровізації публічного управління має такі ознаки: поступовість реформ, адаптація наявних інструментів до цифрової ери; багаторівневе регулювання (державне, незалежна влада, приватне), співпраця влади та бізнесу; відкритість публічних даних; активна громадська участь; акцент на захисті персональних даних у регулюванні використання цифрових технологій; орієнтованість на рівність осіб у доступі до технологій та їх використанні; підтримка держави (субсидії на підключення до Інтернету, навчання цифрових навичок, підтримка незахищених верств громадян); комплексний підхід до реформування законодавства у зв’язку з розвитком цифрових технологій (трудові відносини, охорона довкілля, громадські послуги, публічна власність, зв’язок); орієнтованість на європейське та міжнародне співробітництво, включення до загальносвітових процесів.