Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/5250
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorПокрасьон, А. О.-
dc.contributor.authorМартинюк, К. М.-
dc.contributor.authorБулко, Л. О.-
dc.date.accessioned2023-05-05T08:19:17Z-
dc.date.available2023-05-05T08:19:17Z-
dc.date.issued2023-05-05-
dc.identifier.citationПокрасьон А. О. До питання про тимчасовий захист в країнах Європейського Союзу / А. О. Покрасьон, К. М. Мартинюк, Л. О. Булко // Правова позиція, № 2 (35), 2022. С. 72-76.uk_UA
dc.identifier.issn2521-6473-
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/5250-
dc.description.abstractНаукова стаття стосується актуальної теми міжнародного права, а саме тимчасового захисту в країнах Європейського Союзу. Відповідна проблематика набула значної актуальності з початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації на територію України. Ці події зумовили масову еміграцію осіб, що раніше проживали на території України, до різних держав світу, проте, переважно до держав-членів Європейського Союзу. Правовою підставою для надання вимушено переміщеним з території України особам тимчасового захисту є Директива від 20 липня 2001 року № 2001/55/EC «Про мінімальні стандарти надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та несення їх наслідків». В ній надається визначення тимчасового захисту, вказується на загальний порядок його отримання, а також на ті права та обов’язки, які покладаються на осіб, що отримали тимчасовий захист та на держав ЄС. Автори у праці наголошують на тому, що тимчасовий захист є винятковим заходом, а його застосування до ситуації в Україні зумовлене великим потоком переміщених осіб, які прибували на територію ЄС. Вказані обставини й зумови прийняття Імплементаційного рішення Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 року що встановлює наявність масового напливу переміщених осіб з України у розумінні статті 5 Директиви 2001/55/ЄС та запроваджує тимчасовий захист. Автори наводять перелік прав осіб, які отримали тимчасовий захист в державах ЄС, а також вказують на осіб, які мають право на отримання такого захисту та на порядок дій для реалізації цього прагнення. Так, серед прав вони зазначають, зокрема, право на вид на проживання на весь термін охорони (який може тривати від одного року до трьох років; гарантії доступу до процедури надання притулку; право доступу до роботи; право доступу до відповідного притулку або житла; право доступу до соціального забезпечення або засобів до існування, якщо це необхідно; право доступу до медичної допомоги. Також, в науковій статті автори на прикладі ФРН вказують на розмір соціальної допомоги, яка виплачується особам, стосовно яких здійснюється тимчасовий захист. Крім того, в праці наводиться порівняння тимчасового захисту та статусу біженця, кожен з яких має свої переваги ти недоліки. Однак, у результаті їх порівняння, автори доходять до висновку, що тимчасовий захист в умовах збройного конфлікту є найбільш ефективним.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУніверситет митної справи та фінансівuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПравова позиція;№ 2 (35), 2022-
dc.subjectтимчасовий захистuk_UA
dc.subjectЄвропейський Союзuk_UA
dc.subjectбіженецьuk_UA
dc.subjectсоціальна підтримкаuk_UA
dc.subjectправовий статусuk_UA
dc.titleДо питання про тимчасовий захист в країнах Європейського Союзуuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:2022/2(35)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
13.pdf334,13 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.