До питання про грумінг та кримінальну відповідальність за нього

Abstract

Стаття присвячена особливостям кримінальної відповідальності за грумінг у світлі необхідності дотримання стандартів захисту прав дитини від сексуального насильства. Обрана авторами тема є актуальною, зважаючи на процеси Європейської інтеграції України, в умовах яких вагоме місце займає реформування законодавства в аспекті криміналізації діянь, які визнаються в ЄС кримінально караними. У статті проаналізовано деякі норми міжнародного та національного законодавства, які спрямовані на захист дітей від різних форм сексуального насильства. Автори вважають, що діти також наділені соматичними правами, зокрема негативними сексуальними правами. Автори надають власне визначення грумінгу, зазначаючи, що це протиправні, умисні дії повнолітньої особи, спрямовані на встановлення дружнього контакту з неповнолітньою особою з метою подальшого вчинення щодо неї дій сексуального характеру або розпусних дій. У науковій праці відзначається, що досить часто грумерами стають знайомі для дитини люди, які використовують фейкові акаунти у соціальних мережах, до того ж, жертвами кібергрумінгу стають діти віком від 13 до 15 років, а 9% користувачів інтернету віком 10–17 років повідомили про небажане сексуальне спілкування онлайн. Значна увага у науковому доробку присвячена конкретно аналізу складу кримінального правопорушення, передбачено у ст. 156-1 Кримінального кодексу України. Автори надають ґрунтовний аналіз кожному елементу відповідного складу та вносять власні пропозиції щодо можливого подальшого вдосконалення відповідних норм. При цьому, особливу увагу звернено на особливості визначення потерпілих та суб’єктів злочину, а також змісту діяння та мети вчинення кримінального правопорушення. Крім цього у статті висловлюються також пропозиції щодо доповнення ч. 3 ст. 156-1 КК України кваліфікуючою ознакою «вчинення дій членами сім’ї чи близькими родичами, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього», оскільки такі обставини значну підвищують суспільну небезпечність вчиненого злочину. Автори наводять приклад із судової практики, де особу було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 156-1 КК України. При цьому, зазначається, що усталена судова практика стосовно кваліфікації відповідних діянь відсутня, оскільки КК України був доповнений досліджуваною статтею порівняно нещодавно, згідно із Законом № 1256-IX від 18.02.2021 р. Зрештою зроблено висновок, що грумінг є досить суспільно небезпечним зважаючи на його безпосередній об’єкт, а також на потерпілих від вказаного кримінального правопорушення, а тому дослідження з цієї теми є необхідними, зокрема в аспекті аналізу складу цього злочину та його розмежування із подібними складами кримінальних правопорушень.