Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/5279
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКулаковський, П. М.-
dc.date.accessioned2023-05-08T10:50:43Z-
dc.date.available2023-05-08T10:50:43Z-
dc.date.issued2023-05-08-
dc.identifier.citationКулаковський П. М. Ленне право як складник державного устрою країн Центрально-Східної Європи (XVI–XVIII cт.) / П. М. Кулаковський // Правова позиція, № 4 (37), 2022. С. 15-21.uk_UA
dc.identifier.issn2521-6473-
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/5279-
dc.description.abstractСтаття присвячена аналізу ленних відносин як елементу державного устрою та зовнішньополітичних відносин Польського королівства, а з 1569 р. Речі Посполитої в Ранній Новий час (XVI–XVIII ст.). Розглядаються три групи ленно залежних від Польщі держав (квазідержав, територій). Перша група (Молдавське, Прусське князівства) вирізнялася тим, що ленні взаємовідносини були встановлені на обопільно вигідних умовах. У подальшому ці відносини розвивалися у напрямку розширення прав васала й звуження – сюзерена. Друга група (Мазовецьке, Освєнцімсько-Заторське князівства) характеризувалася поступовим посиленням ленної залежності аж до факту включення їх до складу Польського королівства / Речі Посполитої на правах типових територіально-адміністративних одиниць зі збереженням (як правило, тимчасовим) правових і діловодних відмінностей. Деякі з ленних володінь Польсько-Литовської держави, як Князівство Курляндії і Семігалії, займали посереднє місце між першою і другою групою. Такі лени формально до кінця існування Речі Посполитої залишалися в її складі, але фактично зберігали всі свої особливі риси устрою й поступово переходили під контроль сусідніх «великих» держав. Третю групу в статті названо гібридними ленами (Смоленщина та Сіверщина), оскільки адміністративно їх максимально адаптували до устрою Речі Посполитої, тоді як у їх внутрішній організації повністю домінувало класичне ленне право. Здається, що метою їх створення стала необхідність територіального підкріплення статусу королевича Владислава Вази як московського царя. Встановлено, що у XVIII ст. ленні відносини Варшави й юридично залежних територій втратили фактичний зміст, а ігнорування польсько-литовського суверенітету доповнювався втручанням сусідніх держав у внутрішні справи Речі Посполитої. І в розвитку цього процесу ленні території виявилися першочерговими жертвами.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУніверситет митної справи та фінансівuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПравова позиція;№ 4 (37), 2022-
dc.subjectленuk_UA
dc.subjectленні відносиниuk_UA
dc.subjectРанній Новий часuk_UA
dc.subjectПольське королівствоuk_UA
dc.subjectдержавний устрійuk_UA
dc.titleЛенне право як складник державного устрою країн Центрально-Східної Європи (xvi–xviii cт.)uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:2022/4(37)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
2.pdf362,21 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.