Результати компаративістичного дослідження правової доктрини у сфері штучного інтелекту

Abstract

У науковій статті висвітлено існуючі проблеми функціонування штучного інтелекту у зарубіжних країнах. Звернено увагу на вплив ставлення населення до розвитку технологій штучного інтелекту. Досліджено елементи, які є визначальними у розвитку штучного інтелекту в різних країнах, зокрема інфраструктурна платформа. В рамках дослідження висвітлено географічні межі, що дозволяє зробити конкретизацію під час його проведення. Розглянуто детермінанти, які впливають на розвиток штучного інтелекту та причинно-наслідкові зв’язки, що виникають в результаті такого розвитку, адже штучний інтелект проникає в переважну більшість сфер життєдіяльності суспільства. Констатовано, що на сьогодні в більшості зарубіжних державах серед питань юридичної регламентації статусу штучного інтелекту побутує думка стосовно того, що за умови розуміння штучного інтелекту як комп’ютерної програми, то й регламентація на законодавчому рівні здійснюється за аналогією до комп’ютерної програми. Серед проаналізованих нами досліджень українських та зарубіжних науковців не досягнуто консенсусу щодо нормативного визначення штучного інтелекту та єдиного тлумачення даного поняття. Зроблено висновок, що за результатами як позитивного так і негативного досвіду зарубіжних країн щодо регулювання штучного інтелекту доцільним є створення єдиного управлінського органу в Україні Національного агентства штучного інтелекту, який би акумулював у собі державні структури, вищі навчальні та наукові установи, приватні компанії та органи місцевого самоврядування. Правова доктрина штучного інтелекту в України повинна базуватися як на інфраструктурній так і на правовій основі і враховувати період відновлення України після завершення військових дій. Крім того, пропонується визнати штучний інтелект як одним із пріоритетних напрямів (національним інтересом України) національної безпеки України. Потребує особливої уваги питання щодо використання штучного інтелекту в космічній сфері, сфері соціального захисту населення та правоохоронній сфері які наприклад відсутні в проекті Національної стратегії розвитку штучного інтелекту 2021–2030, підготовленого Інститутом проблем штучного інтелекту. Правова основа щодо штучного інтелекту повинна базуватися на трьох стовпах: Закону про штучний інтелект, Концепції та Стратегії.