Світовий досвід публічного управління сферою культури та його імплементація в Україні

Abstract

Проаналізовано стан публічного управління сферою культури та головні пріоритети у діяльності органів влади в галузі культури таких розвинених країн світу таких як: США, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія. Виокремлено інститути і механізми проведення культурної політики. Проводяться аналогії з соціокультурними процесами в сучасній Україні. Досліджено моделі залучення державних інституцій США в управлінні сфери культури. Досліджено, що менеджмент у сфері культури Великобританії є одним із наймобільніших. Визначено, що досвід Німеччини показує, що в країні не існує такого центрального органу управління сферою соціально-культурного розвитку, як міністерство культури. Визначено Францію як державу, що вважає культуру своїм національним надбанням, та характерним для цієї країни є спонсорство та філантропія та запровадження податкових пільг. Визначено, що в Україні першочерговими проблемами є деідеологізація, демократизація та децентралізація державного регулювання сфери культури. Виокремлено пріоритетні напрямки щодо імплементації в Україні позитивних практик. Визначена доцільність запровадження загальносвітової тенденції до пошуку та залучення альтернативних джерел фінансування (спонсорства (корпоративного, приватного), меценатства, співпраці бізнесу та культури, партнерської участі посередницьких організацій, фондів, асоціацій, культурних індустрій, грантів, коштів від продажу лотерей, податкових відрахувань та інше). Визначено необхідність перевинайдення форматів взаємодії з аудиторією, враховуючи контекст, травматичний досвід, який пережили люди враховуючи військовий стан в країні.