Формування механізму антикризового управління підприємства : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 076 – Підприємництво, торгівля та біржова діяльність

Abstract

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних, методичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо формування механізму антикризового управління підприємства. На основі проведеного дослідження визначено, що кризові явища супроводжують людство впродовж всієї історії його розвитку. Проведено аналіз поглядів відомих економістів стосовно природи виникнення економічних та фінансових криз, а також наданий аналіз трактування категорії «криза» різними авторами. Визначено основні кризові потрясіння та виявлено їх вплив на теорію криз у розвитку соціально-економічних систем. Проведено аналіз найбільших світових фінансово-економічних криз ХХ-ХХI ст., визначено їхні передумови та наслідки. Проаналізовано поняття «криза» і узагальнено два підходи до визначення даного поняття. За першим підходом, криза – це переломний момент у розвитку змін, об’єктивний процес, притаманний кожному життєвому циклу, тобто кризові явища можуть відкрити те, що в нормальній ситуації є незримим. За другим підходом, встановлено, що криза має виключно руйнівний вплив на діяльність підприємства, спричиняє банкрутство. Ефективне управління здатне передбачати, випереджати, запобігати кризовим явищам і мінімізувати їхні наслідки. Розглянуто основні підходи до визначення, цілі, проблеми і чинники ефективності антикризового управління підприємства. Надано власне визначення «антикризового управління», під яким слід розуміти комплексну систему управління, яка спрямована на виявлення, недопущення та подолання кризових явищ діяльності підприємства за допомогою розробки впровадження механізму виходу з кризи, що передбачатиме використання здійснення відповідних інструментів та процедур. У свою чергу механізм антикризового управління – це складна система цілеспрямованого впливу на економічну діяльність за допомогою взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих елементів, яка дозволяє передбачити, попередити, подолати та знизити ймовірності виникнення кризи під впливом зовнішнього та внутрішнього середовища. Для розгляду взаємозв’язку функціонування елементів механізму антикризового управління вперше введено поняття «архітектура». Архітектура механізму антикризового управління – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що приводить механізм антикризового управління у дію з метою ефективного його функціонування. Елементами архітектури механізму антикризового управління визначено: фактори впливу, об’єкт, суб’єкт, ресурси, мета, принципи, функції, методи, заходи, нормативно-правове забезпечення та діагностика кризових явищ. Наголошено на важливості виявлення кризових явищ та загрози банкрутства на підприємстві: без точної оцінки та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства неможливо приймати ефективні управлінські рішення, що є вирішальним чинником в антикризовому управління. Досліджено основні підходи до діагностики кризового стану підприємства, надано переваги та недоліки поширених методик. Запропоновано визначати діагностику як сукупність комплексного аналізу фінансово-господарського стану, моделей прогнозування банкрутства та аналізу вартісно-орієнтованих показників. Зазначено, що діагностика не є універсальною і має відрізнятися в залежності від розміру суб’єкта господарювання. Проаналізовано стан та тенденції розвитку підприємництва в Україні. Визначено загальну структуру підприємництва і його внесок у ВВП. Розглянуто найприбутковіші та найзбитковіші компанії України, питому вагу обсягу реалізованої продукції суб’єктів підприємництва і з’ясовано найбільш рентабельні та збиткові види економічної діяльності. Проаналізовано регіональний розподіл підприємництва в Україні, визначені причини його нерівномірності. Визначено проблеми, що стримують розвиток підприємництва в Україні, а саме: наслідки військового вторгнення, наслідки пандемії (2020-2021 рр.), несприятливий інвестиційний клімат, проблема складності та невизначеності законодавства, корупція, відсутність стратегії розвитку підприємств реального сектору економіки (особливо промисловості), складність адміністрування податків, недостатня державна підтримка підприємництва, низька конкуренція та монополізація ринків, низький попит на товари, недостатність фінансових коштів для ведення підприємницької діяльності та слабка забезпеченість висококваліфікованим персоналом. Доведено, що роль держави є домінуючою у вирішенні проблем. Надано рекомендації по вирішенню зазначених проблем задля успішного розвитку підприємництва в Україні. Апробовано діагностику кризового стану та ймовірності настання банкрутства за трьома методами (комплексним аналізом фінансово-господарського стану, моделями оцінки ймовірності банкрутства, вартісно-орієнтованими показниками) на 8 великих суб’єктах підприємництва. Вибірка сформована із топ-200 великих підприємств України за різними галузями економіки, організаційно-правовими формами, обсягом капіталу, співвідношенням активів і джерел їх формування та іншими характеристиками: ПАТ «Київстар», ТОВ «Сільпо-Фуд», ТОВ СП «Нібулон», ПАТ «Дніпровський меткомбінат», ПАТ «Укртелеком», ПІІ «Макдональдз Юкрейн ЛТД», ПрАТ «Міжнародні авіалінії України», ТОВ «Сандора». Аналіз великих підприємств України показав, що фінансовий стан більшості у 2020 році значно погіршився, основними причинами цього є скорочення діяльності і падінням попиту та пропозиції на фоні пандемії COVID-19. Проте деякі підприємства, як свідчать результати, навпаки, покращили своє положення на ринку, в тому числі за рахунок адаптації до нових економічних умов. Мале та середнє підприємництво є особливим видом бізнесу, антикризове управління якого різниться від великого. Запропоновано власну антикризову діагностику для мікро-, малих та середніх суб’єктів підприємництва. Для мікро- суб’єктів підприємництва пропонується проводити аналіз темпів росту виручки, рентабельності продажів та точки беззбитковості. Для малих суб’єктів підприємництва рекомендується аналіз темпів росту виручки, рентабельності продажів, точки беззбитковості, наявності власних оборотних коштів (чистий оборотний капітал), коефіцієнту поточної ліквідності, питомої ваги дебіторської заборгованості в оборотних активах. Для середніх суб’єктів підприємництва рекомендовано повний аналіз показників фінансово-господарського стану (аналіз майнового стану, ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності). Запропоновано використання поняття «ургентне антикризове управління». Ургентний (від лат. urgens «наполегливий, невідкладний») – означає «терміновий, негайний, екстрений, що виконується за життєвими показаннями». Його значення полягає у швидкому реагуванні на кризові загрози мікро та малих суб’єктів господарювання, шляхом негайного впровадження відповідних антикризових заходів. Досліджено еволюцію поглядів та методичних підходів до прогнозування ймовірності банкрутства підприємств. Встановлено основні переваги і недоліки методів та моделей оцінки ймовірності банкрутства, що зумовило необхідність побудови та впровадження на підприємствах моделі, яка здатна своєчасно виявити банкрутство у сучасних українських умовах. Найбільш оптимальним методом побудови моделі обрано logit-аналіз. З огляду на це, сформовано вибірку українських підприємств, визначено показники, що впливають на банкрутство, і в результаті автором розроблено власну logit-модель прогнозування ймовірності банкрутства, яка є легкою в інтерпретації та має високу прогнозну якість. Для ефективного ведення підприємницької діяльності в сучасних умовах необхідно своєчасно реагувати на зміни як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі підприємства, а також вміти запобігати проявам негативних явищ. З огляду на це, запропоновано авторський механізм антикризового управління підприємства, який враховує особливості функціонування малого, середнього та великого бізнесу. В результаті дослідження механізм антикризового управління підприємства розділено на дві підсистеми. До першої «базисної» підсистеми належать такі архітектурні елементи як: мета, об’єкт, суб’єкт, принципи, функції, нормативно-правове забезпечення тощо. Завдяки цим елементам забезпечується робота всього механізму. Друга підсистема є процесною, яка безпосередньо приводить механізм у дію та забезпечує поетапне подолання кризових явищ у діяльності підприємства. Це діагностика, оцінка ресурсного та часового потенціалу, формування стратегії та програми, впровадження антикризових методів та заходів, оцінка їхньої ефективності. Досліджено теоретико-методологічні та практичні засади антикризового управління підприємством в умовах війни. Виявлено, що у науковій літературі недостатньо уваги приділено питанню забезпечення функціонування та подолання кризових явищ у діяльності підприємств у воєнних умовах. Визначено відмінності між традиційною кризою та кризою воєнного часу на підприємстві. Розглянуто основні елементи механізму антикризового управління підприємством, які набувають особливостей свого функціонування у воєнний період. Наголошено на важливості тактичних методів механізму антикризового управління підприємством, зокрема розглянуто: даунсайзинг, аутсорсинг, регуляризацію, бенчмаркінг, модернізацію, диверсифікацію, злиття та реінжиніринг. Визначено чотири фази функціонування підприємства під час війни та зазначено особливості антикризового управління на кожній з них. Викладені у дисертації висновки та пропозиції становлять науково- теоретичний та практичний інтерес. Надані методичні рекомендації до застосування антикризового управління підприємства для суб’єктів підприємництва за масштабами діяльності, які дадуть змогу покращити їхнє функціонування в сучасних економічних умовах. Результати дослідження, висвітлені в даній роботі, можуть бути використані як економістами-науковцями, так і практиками для підвищення ефективності ведення бізнесу.