Синергетичний підхід в аналізі трансрегіональної співпраці: особливості та пріоритети застосування

Abstract

У статті розглядається специфіка нарощування економічної взаємодії між прикордонними регіонами, а також поширення економічних пріоритетів та потреб України на глобальний рівень. Вивчено особливості визначення пріоритетів транскордонної співпраці з позиції функціонування економічної системи та її трансформації. Встановлено ознаки економічного розвитку України під час війни, які засвідчили можливості адаптивності та пристосування до кризових умов. З’ясовано значення синергетики, яка виступає підходом, що акцентує увагу на умовах самозбереження системи в її існуючому вигляді. У статті застосовуються фахові методичні засоби сучасних наук державного управління. Вивчається статус синергетичної методології як чинника підвищення ефективності трансрегіональної співпраці. Оцінюється потенціал синергетики в контексті управлінського процесу та характер засобів діагностики й стратегічного планування на рівні транскордонної співпраці. Розкрито чинники зацікавлення економічних акторів у продовженні трансрегіональної взаємодії за умови наявності спроможних контрагентів інституційного рівня. Увага приділяється тенденціям розвитку глобальної економіки, яка виступає зовнішнім середовищем для трансрегіональних контактів і процесів. З’ясовано тенденції векторів дій публічної влади в процесах запобігання системній ентропії. Встановлено вимоги до публічного врядування, яке має звертати увагу не лише на економічні процеси в рамках предметів відання, але й у межах багатьох суміжних явищ. Доведено, що нелінійність системного розвитку визначає відсутність запланованих показників. Встановлено, що усвідомлення інститутами публічного врядування природи та перспектив кризових викликів дає змогу передбачити небезпеку та особливості подальшого економічного розвитку. Розкрито значення впорядкування моніторингу та аналізу в рамках процесів економічної та управлінської самоорганізації. З’ясовано, що співпраця на основі положень синергетики забезпечує наслідки широкої інтеграції регіонів сусідніх держав до європейської спільноти. Доведено, що осягнення потенціалу синергетики вимагає інституційної та експертної спроможності. Зроблено висновок, що нелінійність трансрегіональної економічної співпраці визначається спонтанністю двосторонніх та багатосторонніх контактів, потребує децентралізації економічних взаємодій, забезпечення нових умов для прозорості ринків та їх цифрової інфраструктури. Зазначено, що синергетичний підхід долучається до встановлення оптимальних заходів захисту транскордонної та трансрегіональної співпраці. Встановлено, що ефективність синергетичного підходу до вивчення трансрегіональної співпраці вимірюється адекватністю застосованих системних заходів та політик сприяння економічній активності.