Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/6742
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЛегка, О. В.-
dc.date.accessioned2024-09-12T12:40:07Z-
dc.date.available2024-09-12T12:40:07Z-
dc.date.issued2024-09-12-
dc.identifier.citationЛегка О. В. Застосування практики ЄСПЛ при забезпеченні права на захист інформації / О. В. Легка // Правова позиція, № 4 (41), 2023. С. 37-41.uk_UA
dc.identifier.issn2521-6473-
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/jspui/handle/123456789/6742-
dc.description.abstractСтаттю присвячено дослідженню міжнародного досвіду та практики ЄСПЛ щодо захисту порушених прав людини у контексті захисту персональних даних. Здійснено аналіз ключових міжнародних нормативно-правових актів, які регламентують діяльність у даному напрямі. Констатовано, що вони спрямовані на гарантування як стабільності правовідносин шляхом забезпечення надійного балансу між правом людини на конфіденційність особистого життя, так і суспільними інтересами в інформаційній сфері. З’ясовано, що на сьогодні на міжнародному рівні досягнуто певної узгодженості щодо основоположних принципів та стандартів захисту інформації і відповідних основних процесуальних гарантій, які необхідно включити до національних законодавств. Проаналізовано ст. 52 Хартії Європейського Союзу про основоположні права щодо обмежень у частині щодо забезпечення гарантованих прав і свобод, а також основні міжнародні принципи та стандарти у контексті забезпечення права на захист інформації. Розглянуто рішення Європейського суду з прав людини у справах «Volker und Markus Schecke GbR та Хартмут Ейферт проти землі Гессен», «Заїченко проти України» (№2), «Ельсхольц проти Німеччини», «Кемпбелл проти Сполученого Королівства», «Леандер проти Швеції», «І проти Фінляндії» та рішення Європейського Суду «Гугл проти Маріо Костехі Гонсалеса». Проаналізовано Рекомендації Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо забезпечення захисту персональних даних під час укладення Україною міжнародних договорів, які передбачають транскордонний обмін даними. Теоретично обґрунтовано необхідність: удосконалення вітчизняного законодавства у частині, що стосується транскордонного обміну даними; доопрацювання окремих норм Закону України «Про державну реєстрацію геномної інформації людини» щодо дотримання права на захист інформації. Зроблено висновок, що практика ЄСПЛ у даному напрямі йде шляхом пріоритетності права на захист інформації над потенційним інтересом суб’єкта господарювання, котрому така інформація потрібна з метою надання послуг, що свідчить про доцільність врахування практики ЄСПЛ для закріплення її в нормативній площині України.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherУніверситет митної справи та фінансівuk_UA
dc.relation.ispartofseriesПравова позиція;№ 4 (41), 2023-
dc.subjectміжнародний досвідuk_UA
dc.subjectзаконодавствоuk_UA
dc.subjectпрактика ЄСПЛuk_UA
dc.subjectправо на захист інформаціїuk_UA
dc.subjectGDPRuk_UA
dc.titleЗастосування практики ЄСПЛ при забезпеченні права на захист інформаціїuk_UA
dc.title.alternativeApplication of the practice of the EUHR in security rights to protection of informationuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:2023/4(41)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
7.pdf350,89 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.