Використання штучного інтелекту при прийнятті адміністративних актів: правова основа та перспективи розвитку

Abstract

У ході дослідження автор з’ясував, що засади використання штучного інтелекту адміністративними органами викладені у законодавстві України про адміністративну процедуру, які стосуються прийняття адміністративних актів у автоматичному режимі (за допомогою програмних засобів, без втручання людини). Адміністративний орган несе відповідальність за адміністративні акти, прийняті в автоматичному режимі. У статті обґрунтовано, що для відповідності адміністративних актів, які прийняті під визначальним впливом штучного інтелекту, конституційним принципам та європейським стандартам у цій сфері держава має забезпечити: 1) правове регулювання питань використання штучного інтелекту, у тому числі запровадження вимог до функціонування систем штучного інтелекту, встановлення порядку оцінки ризиків реалізації можливостей штучного інтелекту під час публічного адміністрування у тій чи іншій сфері суспільних відносин та визначення оптимальних меж та способів його використання тощо; 2) покладення на спеціально уповноважений державний орган повноважень регулятора та визначення системи органів влади та посадових осіб, які здійснюватимуть контроль за дотриманням правил функціонування та використання систем штучного інтелекту (у тому числі, спеціально уповноважених посадових осіб з питань штучного інтелекту окремих органів влади); 3) доступ систем штучного інтелекту до високоякісних даних, зокрема, за допомогою їх інтеграції із публічними реєстрами, банками даних, іншими інформаційно-комунікаційними та довідковими системами тощо; 4) надійність систем штучного інтелекту, у тому числі за рахунок їх захищеності від несанкціонованого втручання, використання правильних показників та інструментів для систематичної перевірки систем штучного інтелекту, які використовуються у публічній сфері, щоб пересвідчуватись у тому, що вони забезпечують правомірні та достовірні результати; 5) вбудовування заходів громадського контролю в інституційні та законодавчі механізми упорядкування процесів розробки та використання штучного інтелекту; 6) якомога більш високий рівень прозорості, зрозумілості та можливості відстеження процесів та результатів функціонування систем штучного інтелекту, у тому числі шляхом забезпечення будь-якій особі можливості дістати повне розуміння того, за якими алгоритмами штучний інтелект дійшов того чи іншого висновка щодо її прав та обов’язків.