Адміністративно-правові засади громадського контролю за діяльністю органів, що реалізують митну політику

Abstract

Метою дослідження є розробка наукового підґрунтя для системного вдосконалення правових та організаційних основ громадського контролю за діяльністю митних органів. Для цього у ході дослідження: 1) визначені сутність та призначення інституту громадського контролю за діяльністю суб’єктів владних повноважень із відмежуванням від нього діяльності, яка є подібною до громадського контролю, але не має усіх його визначальних ознак; 2) окреслені основні форми громадського контролю із їх класифікацією та відмежуванням від них змісту діяльності, яка сама по собі не тягне за собою правові наслідки, притаманні заходам громадського контролю, але може бути частиною інструментарію, що спрямований на забезпечення досягнення тими чи іншими механізмами громадського контролю їх результатів (звернення із запитами на публічну інформацію, розробка проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, організація взаємодії із засобами масової інформації, складення списків порушників вимог законодавства та фактів порушень вимог законодавства тощо); 3) з’ясовані адміністративно-правові засади громадського контролю за митними органами відповідно до міжнародних стандартів та за законодавством України й окремих зарубіжних держав; 4) визначені принципи та цілі державної митної політики, основоположні вектори розвитку системи митного законодавства та митного адміністрування європейського співтовариства як вихідні точки для побудови засад партнерства між митними органами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за законодавством України; 5) запропоновані засадничі контури моделі громадського контролю за діяльністю митних органів. Пропонуючи засадничі контури моделі громадського контролю за діяльністю митних органів, наголошено на тому, що модель громадського контролю за діяльністю митних органів має бути цілісною та включати усі утверджені у законодавстві України механізми громадського контролю (публічні консультації, громадське спостереження (моніторинг), громадська експертиза тощо) із їх упорядкуванням на рівні закону та побудовою між ними системних взаємозв’язків та належним регулюванням правових аспектів взаємодії учасників відповідних заходів громадського контролю.