Зовнішньополітичний механізм Турецької Республіки в умовах становлення президентської системи

Abstract

Стаття присвячена висвітленню особливостей зовнішньополітичного механізму Туреччини в контексті становлення президентської системи правління. Ініційований президентом Р.Т.Ердоганом перехід до президентської моделі призвів до суттєвих змін у процесі прийняття зовнішньополітичних рішень, що визначальним чином впливатимуть на розробку та реалізацію зовнішньої політики Туреччини у найближчі роки. Розуміння сутності цих змін та особливостей процесу прийняття зовнішньополітичних рішень у сучасній Туреччині безумовно буде сприяти виробленню оптимальної стратегії щодо стосунків України з цим впливовим актором світової політики. У якості методологічної основи дослідження зовнішньополітичного механізму Туреччини було використано структурно- функціональний підхід, а також ідеї неокласичного реалізму, що передбачає пояснення формування зовнішньої політики держави факторами, які діють не на рівні міжнародної системи, а на рівні окремих держав та індивідів. Встановлено, що запровадження президентської форми правління призвело до суттєвих змін у зовнішньополітичному механізмі Туреччини. Президент перетворився на його центральний елемент, що приймає остаточні рішення стосовно зовнішньої політики. Низка інституцій (передусім Національна розвідувальна організація, Міністерство закордонних справ та Міністерство національної оборони) включно з мережею формальних і неформальних радників беруть участь у процесі прийняття рішень, виконуючи переважно дорадчі функції. Інформація отримана президентом від учасників процесу складає основу, на якій він та його найближчі помічники приймають рішення щодо зовнішньої політики. Автор вважає, що в умовах наявного зовнішньополітичного механізму, розуміння зовнішньої політики Туреччини вимагатиме усебічного аналізу особистості президента Ердогана та його найближчих радників з зовнішньополітичних питань