Короткий опис (реферат):
У статті досліджено основні наукові підходи до теорії людського капіталу. Обґрунтовано, що у процесі еволюції вчення про людський капітал його визначення відображало різні підходи до розкриття його сутності. На основі аналізу робіт представників класичної економічної школи, неокласичної та інституціональної теорій розкрито ключові концептуальні положення теорії людського капіталу; визначено головні методологічні особливості теорії людського капіталу, зокрема, дотримання принципів методологічного холізму, історизму, інституційного детермінізму; усвідомлення необхідності цілеспрямованого інвестування в людину та вивчення проблем державного управління формуванням і розвитком
людського капіталу; розуміння суспільства як органічної цілісності, що складається з окремих груп та інститутів, кожний із яких відіграє свою функціональну роль; поєднання економічного і гуманістичного підходів до визначення досліджуваного поняття.
Акцентовано увагу на необхідності пристосування наявних економічних теорій людського капіталу до умов сучасності і розроблення комплексної методології дослідження питання державного управління формуванням людського капіталу із застосуванням широкого міждисциплінарного підходу, побудованого на діалектичній синергетиці державного управління, філософії, психології, політології, економіки, соціології та інших наук про суспільство та людину, що вивчають об’єктивні закономірності розвитку природи, суспільства, держави, людини.
Доведено, що поняття людського капіталу – інтегральне соціальне і економічне поняття, тому ефективна модель інноваційної економіки, формуючись на базі приватної власності та розвитку ринкових відносин, повинна органічно поєднати державу та інші соціальні інститути під час регулювання процесів формування людського капіталу, узгоджуючи при цьому інтереси всіх суб`єктів господарюван-
ня. Наголошено, що фундаментальним аксіоматичним постулатом даного процесу повинна стати ідея про органічну єдність та взаємозалежність природної, соціальної та економічної систем. Підкреслено, що окреме місце серед названих галузей науки посідають державне управління, економіка, які дають змогу узагальнити, проаналізувати, розрахувати ефективність державного управління формуванням
людського капіталу, та соціологія, що спрямована на досягнення відповідності механізмів державного управління об’єктивно нявним суспільним відносинам
