Короткий опис (реферат):
У статті здійснено комплексний правовий аналіз проблеми забезпечення справедливого балансу між вимогами
публічного інтересу та захистом права приватної власності в контексті застосування частини шостої статті 481
Митного кодексу України. Обґрунтовується, що зазначена норма, яка передбачає адміністративні санкції у вигляді
значного штрафу або конфіскації транспортного засобу за порушення строків тимчасового ввезення, має подвійну
природу: з одного боку, вона покликана забезпечити митну безпеку та ефективний контроль за переміщенням товарів через митний кордон; з іншого – створює ризики надмірного втручання держави у сферу приватної власності
без достатніх гарантій індивідуалізації відповідальності. У межах дослідження здійснено розмежування понять
«абсолютно визначеної» та «безальтернативної» санкції, проаналізовано межі дискреції правозастосовних органів
та обґрунтовано необхідність запровадження більш гнучких механізмів санкціонування із дотриманням принципу пропорційності. Особлива увага приділена співвідношенню досліджуваної норми з правовими позиціями Конституційного
Суду України, стандартами Європейського суду з прав людини та положеннями статті 1 Першого протоколу до
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аргументовано, що чинне правове регулювання не виключає досягнення справедливого балансу між захистом митних інтересів держави та правами приватних осіб, однак
потребує подальшого вдосконалення, зокрема у напрямку запровадження гнучкої шкали санкцій залежно від ступеня
тяжкості порушення. Результати дослідження можуть бути використані при підготовці пропозицій до змін митного
законодавства України в контексті підвищення рівня правових гарантій у сфері адміністративної відповідальності.
