Фактори традиційного спадкування цифрових об’єктів

Abstract

Стаття присвячена питанню визначення правової природи цифрових об’єктів як об’єктів спадкових прав. Визначено, що особливості ІТ-об’єктів виступають перешкодами для застосування чинних норм законодавства, які визначають процедуру спадкування цивільних прав. Серед принципових особливостей цифрових об’єктів, що є перепонами для традиційного спадкування, визначено такі: динамічність існування ІТ-об’єктів; анонімність та знеособлення в питаннях володіння та використання окремих ІТ-об’єктів; знаходження окремих об’єктів поза межами впливу держави та національного законодавства; нетрадиційність способів монетизації окремих об’єктів ІТ; невизначеність реальної та потенційної цінності окремих об’єктів. З’ясовано, що динаміка виникнення і існування ІТ-об’єктів знаходить свій вияв у трьох ключових факторах: максимальній швидкості їх виникнення та поширення; стрімкому розширенні сфери застосування та видозміні первинного об’єкта; раптовості їх занепаду та зникнення через заміну новими об’єктами. Доведено, що держава нерідко не включена до тієї системи відносин, що формуються щодо конкретного цифрового об’єкта, а отже, потребується значний об’єм науково-дослідної, законотворчої та правозастосовчої роботи для врегулювання відносин щодо цифрових об’єктів та включення цих відносин до усталеної системи внутрішньодержавних цивільних правовідносин. Виокремлено функціональні недоліки державної політики у сфері регулювання відносин щодо цифрових об’єктів: невизнання окремих ІТ-об’єктів, недооцінка їх значення для сучасного суспільства, відсутність технічних механізмів впливу на такі відносини. Доведено значення анонімізації в мережі для спадкового потенціалу окремих цифрових об’єктів у мережі. Доведено, що неможливість визначити особу власника прав на конкретний цифровий об’єкт стане значною перепоною для його можливого спадкування в разі смерті правовласника.