Кримінально-правове значення знарядь і засобів у разі опосередкованого вчинення злочину

Abstract

Актуальність теми статті підтверджується тим, що знаряддя та засоби вчинення злочину відіграють важливу роль у процесі кримінально-правової кваліфікації у різних ситуаціях. Окрім випадків вчинення одноособово закінченого чи незакінченого злочину, знаряддя та засоби вчинення злочину мають істотне значення і для розв’язання питань кваліфікації співучасті у злочині. Відомо, що злочин, вчинений у співучасті, може й повинен бути охарактеризований як із позицій того, що такий злочин є результатом діяльності всіх співучасників разом, так і з врахуванням особливостей діяльності кожного зі співучасників. Врахування під час кваліфікації виду співучасника передбачає визначення його індивідуальної ролі у спільному злочині. Наприклад, стаття присвячується кримінально-правовому значенню знарядь і засобів вчинення злочину під час опосередкованого виконання злочинних дій. Розглядаються питання про декілька типів опосередкованого виконавця злочину, кримінально-правову оцінку опосередкованого (посереднього) виконавства, використання винним для вчинення певного злочину інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності. Проводиться аналіз наукових позицій щодо віднесення у кримінально-правовій теорії і в кримінальному законі неосудних осіб і осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, до певних «живих знарядь» чи «живих засобів». Обґрунтовується положення, що використання винним для вчинення відповідного злочину осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, може бути прирівняне до використання ним певних «специфічних знарядь чи засобів». Визначено, що надання чи ненадання, а також обіцянка переховати чи власне переховування знарядь і засобів вчинення злочину визначає відповідальність особи як пособника (чи не пособника) у злочині, а також оцінку його дій як добровільної відмови. До цього слід додати питання про кримінально-правову оцінку опосередкованого (посереднього) виконавства, коли використання винним для вчинення певного злочину інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності «прирівнюється» до використання «особливого» знаряддя.