Соціально-комунікативна парадигма розвитку телебачення

Abstract

Здійснені дослідження медіа підтверджують, що соціально-комунікаційний вимір телебачення необхідно розглядати в контексті історіографічних і теоретико-методологічних досліджень, масово-комунікаційних процесів. Для кожного з періодів характерна тенденція до розвитку в трьох загальних напрямах: технологічному, розвитку контенту та розвитку взаємодії з глядачем. Надбання кожного періоду та вдосконалення технологічних аспектів (телевізійні стандарти, передача сигналу, супутниковий зв’язок, удосконалення техніки, відеозапис тощо) впливали на розвиток моделей on-line і off-line мовлення. Узагальнення спостережень щодо розвитку зазначених моделей телебачення, як і телебачення взагалі, свідчать, що коливання інтересу глядача й виробника до кожної з них залежить від стану технологічного розвитку, політичних і комунікаційних завдань. Використовуючи періодизацію розвитку телебачення, запропоновану різними дослідниками в ході аналізу контенту, ми зафіксували новий етап розвитку телебачення, який пов’язаний з впливом інтернеткомунікації, який ми означили як «період медіаінтеграції» – виокремлюючи новий технологічний компонент (мережу Інтернет), появу нового контенту та новий формат взаємодії з глядачем, який поширюються поза простором телевізійної комунікації. Телевізійний контент тяжіє до ускладнення творчого, технологічного й комунікаційного впливу, а взаємодія з глядачем змінюється від спостереження та опосередкованої реакції на телепрограму до безпосереднього зв’язку та взаємодії.