Abstract:
Розглянуто питання, пов’язані із залежністю пізнання й діяльності від моделі візуального сприйняття в цілому і метафори перспективи у філософії ЖанаПоля Сартра. Особливе значення для Ж.-П. Сартра мають концепти “ситуації” і “позиції”, узгоджені за допомогою метафори “перспективи” як бачення певної об’єктивної даності (ситуації) з певної точки зору (позиції, тобто оптичного центру візуального поля, в якому перебуває суб’єкт). Суб’єкт-об’єктне перемикання створює в єдиній ситуації різні перспективи, різне розуміння ситуації, несумісні проекти. Кожний суб’єкт схильний розглядати іншого або інших, присутніх “в ситуації” як об’єктний компонент, що ускладнює, а подеколи й унеможливлює реалізацію його власного проекту (розуміння й/або діяння). Інтерсуб’єктивність, здебільшого, в
подібних ситуаціях Сартром не презюмується. У правовому аспекті важливо відзначити безумовну залученість суб’єкта до певної ситуації, “буття в ситуації”, оборотність його суб’єкт-об’єктного статусу і розуміння ситуації як певним чином орієнтованої щодо нього або ж іншогосуб’єкта. Ситуація, таким чином, постає як перспектива, що відкривається з певної точки зору й утілена в позиції. Сприйняття ситуації поза певною перспективою назагал неможливе, як неможливий погляд нізвідки.
