Аннотации:
Стаття присвячена дослідженню сучасних підходів до розуміння майна як об’єкта оподаткування, а також особливостям цивільно-правового та податково-правового підходів до визначення категорії «майно». Автором визначено нормативне закріплення майна у цивільному українському законодавстві та законодавстві зарубіжних країн. Проаналізовано думки науковців щодо проблеми розмежування
поняття «майно» в цивільному та податковому значенні. Наголошено, що у разі, якщо терміни, які застосовуються у Податковому Кодексі, не визначаються ним, то слід використовувати їх у значенні, встановленому іншими законами. Підкреслено, що майно у податковому праві слід розглядати виключно тоді, коли з ним пов’язується податковий обов’язок у платника податків.
Наголошено на різних аспектах, яким приділяється увага під час характеристики майна з точки зору цивільного та податкового права. Якщо з позиції цивілістики майно розуміється як об’єкт, щодо якого можливо здійснювати право власності, то в руслі податково-правового регулювання майно має виняткову прив’язку до випливаючого з факту його наявності податкового обов’язку власника. При цьому першочергове значення має саме реалізація цього обов’язку перед державою. Автор в ході співвіднесення податково-правових та цивільно-правових підходів до характе-
ристики майна приділив особливу увагу виокремленню спільних та відмінних рис. Окрім цього, автор співставив обсяг, який вміщує у собі поняття «майно» залежно від характеру пов’язаних із ним правовідносин та нормативного регулювання.
Додатково в межах наукової роботи автор зупинив увагу на питанні податкового обов’язку, розкривши його сутність та підстави виникнення у платника податків. На підставі проведеної систематизації існуючих у теорії та на практиці підходів до питання використання поняття «майно» у податкових та цивільних відносинах автор сформував власні висновки. Так, з позиції автора використання цивільно-правової дефініції «майно» у податкових правовідносинах є можливим. Але при цьому сама
категорія «майно» у податковому праві є значно вужчою. Її можливо виявити винятково тоді, коли із нею пов’язаний певний податковий обов’язок у платника податків.
