Abstract:
Стаття присвячена аналізу сутності механізмів державного управління в гуманітарній сфері. Як самостійна категорія науки державного управління, гуманітарна сфера досліджується автором як об’єкт відповідного державно-управлінського впливу. Проводиться ґрунтовний аналіз підходів сучасних
учених до розуміння змісту таких дефініцій: «гуманітарна сфера», «державне управління в гуманітарній сфері», «державне управління гуманітарною сферою». Важливість розуміння гуманітарної сфери як об’єкта державного управління розкриває її складну структуру, що унеможливлює визначення її як
єдиного цілісного об’єкта управління. Автором доведено недоцільність поєднання гуманітарної та соціальної сфер як двох тотожних об’єктних зон державного управління. Доведено, що ці сфери співвідносяться як загальне та окреме, тобто неможливість ототожнення гуманітарної сфери як єдиного об’єкта державного будівництва пояснюється тим, що вона охоплює вже наявні об’єкти державного
управління. Установлено, що такими складовими частинами гуманітарної сфери є соціальна, культурна, релігійна сфери, сфери інтелектуальних відносин, суспільно-політичної та медичної діяльності. Доведено, що гуманітарну сферу як особливу сферу державного управління слід визначати через сукупність
галузей такої діяльності людини і громадянина, в якій відбуваються духовний, творчий, культурний, соціальний, суспільно-політичний, науково-інтелектуальний, освітній, медико-санітарний саморозвиток і самореалізація особистості без здійснення виробничої діяльності, але з можливістю отримання прибутку від продукту (матеріального або нематеріального), створеного особою як результати її
власної невиробничої діяльності. Автором визначено власне розуміння механізму державного управління в гуманітарній сфері, під яким розуміється імперативний спосіб жорсткого підпорядкування об’єктів управління, заснований на суворому виконанні вказівок, що здебільшого засновано на примусі. Розкрито структурний зміст інституційного прояву механізму державного управління в гуманітарній сфері.
