Abstract:
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні на підставі аналізу доктринальних та нормативних джерел теоретико-прикладних засад інституту оскарження в адміністративній процедурі.
У дисертації дістали подальшого розвитку наукові підходи щодо окреслення ознак адміністративної процедури. Зокрема автором визначено ті її риси, що максимально рельєфно відбивають її сутність, а саме: адресний, індивідуальний характер; у результаті видається (приймається) уповноваженим суб’єктом адміністративний акт; зовнішній характер дії; спрямованість на реалізацію матеріальних норм адміністративного права та досягнення певних юридичних результатів для конкретних суб’єктів.
Наголошено на прихильності до ідеї про існування адміністративно-процедурного права, норми якого по факту є обслуговуючими для норм матеріального адміністративного права, інструментами їх реалізації. У свою чергу, адміністративна процедура, як визначений законом порядок розгляду та вирішення адміністративної справи, є механізмом реалізації адміністративно-правового статусу учасників адміністративних правовідносин, який, що природньо, закріплюється матеріальними нормами адміністративного права.
Запропоновано багаторівневу класифікацію принципів оскарження в адміністративній процедурі. Залежно від змісту правових принципів, їх класифіковано на дві великі групи – цивілізаційні принципи, зокрема такі як гуманізм; демократизм; свобода; рівність; справедливість тощо та принципи національної системи права, які у свою чергу за сферою дії поділяються на загально-правові; міжгалузеві; засади адміністративного судочинства; принципи адміністративної процедури; інституційні.
