Abstract:
Статтю присвячено аналізу процедури визначення конкретного об`єкту права державної або комунальної власності, який може бути передано в концесію та умови цієї передачі. В роботі відмічається, що концесію як спосіб використання об`єктів права державної та комунальної власності було закреплено на закононодавчому рівні ще у 1999 році
в Законі України «Про концесії». Втім очікуваного залучення інвестицій на концесійних засадах у розвиток визначених
цим законом об`єктів не відбулося. Однак не дивлячись на невдале застосування ЗУ «Про концесії» цей вид державно-приватного партнерства не можна вважати не вигідним як для держави так і для приватних інвесторів. З огляду
на це відповідний закон потребував переопрацювання та численних змін у підході регулювання багатьох аспектів концесійної діяльності. Відмічається позитивні зміни в правовому регулюванні концесійної діяльності, які запроваджені
Законом України «Про концесію» від 03 жовтня 2019 р., після прийняття якого було укладено концесійні договори
щодо двох морських портів «Ольвія» та «Херсон», які безумовно можна вважати великими та економічно значущими
об`єктами. До таких змін в першу чергу відносяться наступні: відсутність закріплення конкретного переліку таких
об`єктів та видів господарської діяльності, які можуть бути надані в концесію, через що ініціюючи концесійний проєкт суб`єкти можуть обрати саме той об`єкт права державної або комунальної власності, який є найбільш доцільним.
Також на схвалення заслуговує розширення кола осіб, які можуть вносити пропозиції щодо передачі певного об`єкту
в концесію. До них віднесено не тільки відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування, а ще й приватні
юридичні особи, які в цьому зацікавлені. Проаналізовано встановлені гарантії щодо незмінності правового режиму
об`єктів права державної або комунальної власності щодо яких укладається концесійний договір.
