Abstract:
Статтю присвячено аналізу особливостей правового регулювання та застосування actio popularis як механізму
протидії порушенням прав людини. Констатовано, що інститут конституційної скарги actio popularis запроваджено
Венеційською комісією з метою забезпечення права кожного на оскарження певного нормативного акту, не будучи
зобов’язаним доводити, що визначена норма зачіпає права, свободи та інтереси заявника. Проаналізовано зміст
дефініції actio popularis, з’ясовано основні передумови її застосування. Розглянуто порядок прийняття такої заяви
судом, перевірки його на відповідність принципам національної безпеки, ефективності захисту порушених прав особи,
а також оголошення заяви неприйнятною відповідно до норм ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обґрунтовано, що порядок застосування «actio popularis» змінюється залежно від особливостей юридичних традицій та конституційних особливостей країни. Визначено, що вітчизняним законодавством не передбачено
можливості застосування actio popularis без обов’язку підтвердити, що зазначений акт, рішення, дія чи бездіяльність
безпосередньо зачіпає права та інтереси самого позивача. Розглянуто судову практику Великої Палати Верховного
Суду (рішення у справах від 14.03.2018 № 9901/22/17, від 06.06.2018 № 800/489/17 та від 06.02.2019 № 9901/815/18, від
13.07.2023№ 9901/252/21). Проаналізовано: сутність та особливості застосування Орхуської конвенції, яка забезпечує
доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства; Закон України «Про доступ до судових рішень», яким урегульовано відносини у частині
забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо групових
позовів про захист прав споживачів, права на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище»,
яким було запропоновано системне запровадження процесуально-правових механізмів розгляду групових позовів в рамках цивільного судочинства України. Здійснено порівняльний аналіз щодо захисту прав громадськості на оскарження
дій чи бездіяльності суб’єктів, які порушили чи порушують правила довкілля в Україні та Республіці Мальта. Окреслено проблематику у зазначеному напрямі – відсутній належний доступ до екологічної інформації та обмін інформацією між інституціями, що сприяє виникненню чисельної кількості справ щодо оскарження відмови у наданні публічної
екологічної інформації. Розглянуто рішення ЄСПЛ у справах «Collectif national d’information et d’opposition à l’usine
Melox – Collectif Stop Melox et Mox v. France», «Burden v. United Kingdom», «Tănase v. Moldova». Досліджено основні
міжнародні та європейські нормативні акти, які регламентують діяльність у даному напрямі, а також практику їх
застосування. Надано пропозиції щодо покращення ефективності діяльності у даному напрямі.
