Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/8815
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorШуляк, С. В.-
dc.date.accessioned2026-10-23T07:35:06Z-
dc.date.available2026-10-23T07:35:06Z-
dc.date.issued2026-10-23-
dc.identifier.citationШуляк С. В. Близькосхідна політика Північної Кореї: іранський напрямок. Філософія та політологія в контексті сучасної культури. 2023. Т. 15 (Спецвипуск). С. 43-50.uk_UA
dc.identifier.issn2663-0273-
dc.identifier.urihttp://biblio.umsf.dp.ua/xmlui/handle/123456789/8815-
dc.description.abstractРобота присвячена висвітленню специфіки співробітництва Північної Кореї з Іраном у контексті її близькосхідної політики. Співробітництво двох держав, що входять до так званої «вісі зла», у якому переважає військова компонента, викликає постійне занепокоєння і близькосхідних країн, і деяких впливових позарегіональних акторів (передусім США та ЄС), що розглядають його як таке, що становить загрозу їхній безпеці. З’ясування специфіки північнокорейської політики у такому конфліктному регіоні як Близький Схід може бути здійснене за допомогою неореалістичного підходу, зокрема теорії балансу загроз С. Вольта, що передбачає пояснення поведінки держав на міжнародній арені виходячи з їхнього сприйняття потенційних загроз. Розглядається становлення співробітництва Північної Кореї та Ірану в контексті формування близькосхідної політики КНДР. Акцент зроблено на співпраці у військово-політичній сфері: постачання зброї до Ірану, участь у реалізації ядерної та ракетної програм, підтримка Північною Кореєю проіранських угруповань на Близькому Сході. Встановлено, що близькосхідна політика Північної Кореї, в цілому, та її іранський напрямок, зокрема, мають яскраво виражену антиамериканську спрямованість. Обидві країни розглядають США як головне джерело загроз власній безпеці. Антиамериканізм створює необхідне підґрунтя для співпраці незважаючи на суттєві ідеологічні розбіжності правлячих в Ірані та Північній Кореї режимів. Події «Арабської весни», що призвели до падіння партнерських режимів у деяких арабських країнах (передусім у Лівії та Єгипті), значною мірою послабили позиції КНДР в регіоні й спричинили до розбіжностей з Іраном в оцінці подій у деяких країнах. Разом з тим це не змінило її загального курсу на партнерство з ним та його регіональними союзниками, зокрема Сирією та антиізраїльськими рухами в арабських країнах (Хезболла. ХАМАС). З’ясовано, що Тегеран і Пхеньян мають значні відмінності в сприйнятті їх двосторонніх стосунків. Політика Ірану стосовно головних ворогів КНДР – США та Південної Кореї має цілком прагматичний й навіть опортуністичний характер, і не відкидає можливості співпраці з ними. На відміну від Північної Кореї, Іран свідомо обмежує свої стосунки з нею і відкидає розвиток партнерства більше, ніж він потребує. Це накладає певні обмеження на поглиблення співробітництва між країнами у подальшому.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherДніпровський національний університет імені Олеся Гончараuk_UA
dc.subjectПівнічна Кореяuk_UA
dc.subjectзовнішня політикаuk_UA
dc.subjectБлизькій Східuk_UA
dc.subjectвійськове співробітництвоuk_UA
dc.subjectядерні технологіїuk_UA
dc.subjectракетна зброяuk_UA
dc.subjectХезболлаuk_UA
dc.subjectІранuk_UA
dc.subjectСиріяuk_UA
dc.titleБлизькосхідна політика Північної Кореї: іранський напрямокuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Кафедра міжнародних відносин

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Близькосхідна політика Північної Кореї іранський напрямок.pdf714,95 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.