Аннотации:
У статті розглядається актуальна проблема раціональності економічного суб’єкта в процесі її еволюції та розвитку. Доводиться методологічна обмеженість неокласики і кейнсіанства, основаних на визнанні абсолютної раціональності поведінки економічних суб’єктів. Разом з тим, підкреслюється важливість неокласичних і кейнсіанських моделей загальної рівноваги, які можуть мати емпіричні впровадження. Розробка принципів динамічного аналізу в кейнсіанстві зумовило необхідність урахування невизначеності, як чинника прийняття раціональних рішень, і розширення концептуальних меж у розв’язанні методологічних питань шляхом визнання нераціональної поведінки економічних суб’єктів. Розглянуто спробу вирішення проблеми раціональної поведінки економічних суб’єктів в межах теорій адаптивних і раціональних очікувань. Доводиться необхідність побудови моделей економічної поведінки на основі слабкої раціональності, що і відбувається в інституціональній теорії.
