Abstract:
У статті аналізуються українські літературознавчі студії, присвячені теоретичному
осмисленню жанру художньої автобіографії. Основну увагу зосереджено на двох питаннях:
термінологічному апараті дослідження жанру художньої автобіографії та питанні статусу і місця автобіографії в системі художньо-документальних жанрів. Акцентовано на
доцільності використання терміну «мемуарна автобіографія», як такого, що фокусує увагу
на потужному мемуарному компоненті у його тісному взаємозв’язку з домінуючим автобіографічним началом. Цей термін видається науково коректним, оскільки на перший план
виводить видову генологічну ознаку – автобіографію – і другим планом уточнює її супутні
жанрові особливості – наявність мемуарного компоненту. Таке формулювання вдало відображає специфіку творів, у яких опис особистої долі автобіографічного героя супроводжується
зовнішньо-подієвими деталями його життя. Формулювання подібного типу мають широкі
можливості для відображення розмитості та рухливості меж автобіографічного жанру,
його високу здатність до синтезу з іншими жанрами
