Жанр художньої автобіографії: проблемні аспекти української рефлексії

Abstract

У статті аналізуються українські літературознавчі студії, присвячені теоретичному осмисленню жанру художньої автобіографії. Основну увагу зосереджено на двох питаннях: термінологічному апараті дослідження жанру художньої автобіографії та питанні статусу і місця автобіографії в системі художньо-документальних жанрів. Акцентовано на доцільності використання терміну «мемуарна автобіографія», як такого, що фокусує увагу на потужному мемуарному компоненті у його тісному взаємозв’язку з домінуючим автобіографічним началом. Цей термін видається науково коректним, оскільки на перший план виводить видову генологічну ознаку – автобіографію – і другим планом уточнює її супутні жанрові особливості – наявність мемуарного компоненту. Таке формулювання вдало відображає специфіку творів, у яких опис особистої долі автобіографічного героя супроводжується зовнішньо-подієвими деталями його життя. Формулювання подібного типу мають широкі можливості для відображення розмитості та рухливості меж автобіографічного жанру, його високу здатність до синтезу з іншими жанрами